Карбапенемам властивий найширший спектр антимікробної активності серед усіх β-лактамних антибіотиків. Це оптимальні ЛЗ для емпіричної монотерапії важких госпітальних інфекцій, зокрема викликаних мікроорганізмами, резистентними до цефалоспоринів і фторхінолонів.
До цієї групи відноситься іміпенем – високоактивний напівсинтетичний антибіотик з широким спектром дії, застосовується в клініці з 1985 р. Він є похідним тієнаміцину, продукованого Streptomyces cattleya. Ефективний відносно багатьох аеробних і анаеробних бактерій. Пригнічує синтез клітинної стінки і завдяки цьому спричиняє бактерицидну дію. Стійкий до β-лактамаз, але руйнується дегідропептидазою-1 проксимальних ниркових канальців. Останнім пояснюється низька концентрація препарату в сечі. Для усунення цього недоліку іміпенему було синтезовано інгібітор дегідропептидази-1, що одержав назву циластатин. У даний час іміпенем застосовується в поєднанні з циластатином. Один із таких комбінованих препаратів – тієнам (примаксин). Вводять його внутрішньовенно з інтервалом 6 годин. У ШКТ іміпенем не всмоктується. Із ПЕ можливі нудота, блювання, судоми, алергійні реакції'.
До групи карбапенемів відноситься також антибіотик меропенем (меронем). Від іміпенему він відрізняється значною стійкістю до дигідропептидази-1, і тому не потрібне його поєднання з інгібіторами цього ферменту. Стабільний відносно більшості β-лактамаз. За механізмом, характером і спектром протимікробної дії аналогічний іміпенему. ТУі~ 1,5 год. Близько 2 % зв'язується з білками плазми крові. Добре проникає через тканинні бар'єри. Метаболізується в печінці. Виводиться в основному (~ 98 %) нирками. Застосовується при важких інфекціях різної локалізації: пневмонії, перитоніті, менінгіті, сепсисі. Препарат показаний також у разі загострення хронічного бактерійного бронхіту, при неускладненій інфекції сечовивідних шляхів, шкіри та її придатків. Вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно через 8 або 12 год.
Із ПЕ можливі алергійні реакції, подразнення в місці введення, диспепсичні явища, оборотні порушення лейкопоезу, головний біль, дисбактеріоз.
З 2003 р. став також доступний ертапенем. Неактивний проти Р. aeruginosa й інших неферментуючих мікроорганізмів (Acinetobacter spp., В. cepacia). Це є надзвичайно важливим фактом, адже група карбапенемів невірно сприймається як група препаратів із найширшим спектром дії та обов'язковим впливом на синьогнійну паличку.
За активністю меропенем in vitro дещо перевищує іміпенем і ертапенем відносно грамнегативних бактерій, зокрема штамів, резистентних до цефалоспоринів III покоління, напівсинтетичних пеніцилінів і гентаміцину. Найбільше клінічне значення має вища активність меропенему відносно Р. aeruginosa.
Іміпенем і ертапенем in vitro проявляють вищу активність відносно стафілококів, стрептококів і £ faecalis у порівнянні з меропенемом.
Інший препарат – доріпенем – синтетичний карбапенемовий антибіотик широкого спектра дії, структурно близький до інших β-лактамних антибіотиків. Доріпенем володіє вираженою активністю в пробірці по відношенню до аеробних і анаеробних грампозитивних та грамнегативних бактерій. Доріпенем має високу тропність до пеніцилінзв'язуючих білків різних типів S. aureus, E.coli, Р. aeruginosa. Описана адитивна активність або слабкий синергізм з амікацином і левофлоксацином відносно синьогнійної палички і грампозитивних бактерій з даптоміцином, левофлоксацином та ванкоміцином.
Карбапенеми, на відміну від цефалоспоринів, проявляють високу активність відносно L. monocytogenes – мікроорганізму, що має значення в етіології менінгіту у новонароджених.
Набута стійкість до карбапенемів виникає рідко. Результати тривалого моніторингу показали, що резистентність бактерій до іміпенему і меропенему істотно не зростала протягом кількох років застосування цих ЛЗ.
Із механізмів набутої резистентності у деяких грамнегативних мікроорганізмів (Enterobacter, Citrobacter, Serratia, Klebsiella, P. aeruginosa) найбільше значення в даний час має продукція плазмідних β-лактамаз широкого і розширеного спектра.
Небажані реакції та особливі застереження щодо прийому карбапенемів. При використанні карбапенемів можливі алергійні реакції, аналогічні цефалоспоринам та пеніцилінам. Алергійні реакції є перехресними до всіх карбапенемів, а у 50 % пацієнтів можлива перехресна алергія з пеніцилінами.
Карбапенеми не можна застосовувати в поєднанні з іншими β-лактамами (пеніцилінами, цефалоспоринами або монобактамами) через їх антагонізм.
Побічні реакції на рівні ЦНС розглядають через нейротоксичність іміпенему (але не меропенему), що проявляє конкурентний антагонізм із ГАМК, тому може мати дозозалежну стимулюючу дію на ЦНС, внаслідок чого можуть виникнути тремор або судоми. Ризик судом зростає у пацієнтів з черепно- мозковою травмою, інсультом, епілепсією, нирковою недостатністю та улюдей похилого віку. Через це іміпенем не застосовується для лікування менінгіту.
При швидкому довенному введенні карбапенемів можливий розвиток гіпотензії.
Вагітність. Клінічні дослідження безпеки при вагітності не проводили, їх застосування у вагітних жінок допускається лише в тих випадках, коли, на думку лікаря, можлива користь від застосування перевищує потенційний ризик для плода.
Годування груддю. Карбапенеми проникають в грудне молоко у незначних кількостях, однак їх застосування у годуючих жінок небажане, за винятком випадків абсолютної необхідності.
Педіатрія. У новонароджених величина періоду напіввиведення іміпенему і циластатину вища, ніж у дорослих (1,5-2,5 год і 4,0-8,5 г відповідно). Ефективність і безпека меропенему у дітей до 3 міс не встановлена, тому його не можна використовувати в цій віковій групі.
Монобактами
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карбапенеми“ на сторінці 1. Приємного читання.
