Клас фузидинів представлений фузидієвою кислотою та її солями – натрієвою і діетаноламіновою.
Фузидієва кислота, продукована грибом Fusidium coccineum, запропонована для клінічного використання в 1962 р. Проте за останні роки її значення в терапії інфекцій стафілококової етіології стало зростати, оскільки вона ефективна відносно більшості полірезистентних штамів золотистого й епідермального стафілококів.
Антимікробна активність. Фузидієва кислота активна переважно відносно грампозитивних бактерій, у першу чергу стафілококів і стрептококів, зокрема стійких до оксациліну/метициліну і пеніциліну.
Механізм дії. Фузидієва кислота інгібує в мікробній клітині синтез білка на рівні рибосом. ЛЗ взаємодіє з так званим чинником елонгації мікробної клітини, що необхідний для процесу транслокації на рибосомі при утворенні пептидних зв'язків. Фузидієва кислота не порушує синтез білка в клітинах еукаріотів, оскільки вони мають інші типи чинників елонгації, не чутливі до дії фузидієвої кислоти.
Фузидієва кислота відноситься до ЛЗ з бактеріостатичним типом дії, у високих дозах проявляє бактерицидний ефект відносно найчутливіших мікроорганізмів.
Фармакокінетика. Натрієва сіль призначена для прийому всередину. Біодоступність – 90 %. При одночасному прийомі з їжею всмоктуваність сповільнюється, проте на ступінь біодоступності це не впливає. Діетиламінову сіль розводять у цитратно-фосфатному буфері і вводять тільки внутрішньовенно. При внутрішньом'язовому введенні виникає некроз тканини!
Добре проникає до органів і тканин: у гнійне відокремлюване, в синовіальну рідину, в кісткову тканину, в підшкірно-жирову клітковину, бронхолегеневу тканину, міокард, бронхіальний секрет. ЛЗ проникає в терапевтичних концентраціях через мозкові оболонки тільки при запальних процесах у тканинах мозку. Фузидієва кислота проходить плацентарний бар'єр, проникає в грудне молоко.
Період напіввиведення складає 9-16 годин, при повторних введеннях кожні 8 годин можливий кумулятивний ефект з підвищенням концентрації ЛЗ в крові.
Фузидієва кислота біотрансформується в печінці. Частина метаболітів має антимікробну дію. Виведення переважно з жовчю.
Місце в антимікробній терапії. Фузидієву кислоту застосовують для лікування гнійно-запальних процесів різної локалізації, викликаних у першу чергу грампозитивною коковою флорою. Ефективність лікування при системному застосуванні стафілококових інфекцій складає 90 % і більше, при стрептококових – 75-85 %. Наявність парентеральної і пероральної лікарських форм дозволяє проводити ступінчасту терапію.
Важливим у застосуванні фузидієвої кислоти є можливість лікування інфекцій кісток і суглобів, а також використання при вторинному інфікуванні протезів і засобів остеосинтезу. Одержані позитивні результати застосування фузидієвої кислоти в поєднанні з антистафілококовими пеніцилінами при стафілококовому ендокардиті.
При важких інфекціях, викликаних оксацилін/метицилінорезистентними стафілококами, фузидієву кислоту рекомендують комбінувати з рифампіцином, ципрофлоксацином або ванкоміцином.
Застосування фузидієвої кислоти в комбінованій терапії інфекцій у пацієнтів з муковісцидозом знижує частоту розвитку резистентних штамів стафілококів і частоту рецидивів.
Висока активність відносно клостридій є показанням для використання фузидієвої кислоти при псевдомембранозному коліті і C.diffidfe-асоційованій діареї, фузидієву кислоту розглядають як альтернативний ЯЗ, хоча, за даними літератури, при цих захворюваннях за ефективністю вона порівнянна з метронідазолом або ванкоміцином.
При порушенні функції виділення нирок, коли протипоказане застосування ряду антимікробних ЛЗ, можливе застосування фузидієвої кислоти.
Місцеві лікарські форми (мазеві форми фузидієвої кислоти з гормональними ЛЗ – гідрокортизоном або бетаметазоном валеріатом) рекомендуються в дерматологічній практиці при різних формах дерматозів, ускладнених вторинною бактерійною інфекцією: при атопічному дерматиті, монетоподібній і застійній екземі, контактному, алергічному або себорейному дерматитах, простому хронічному лишаї, червоному дискоїдному вовчаку. Ці лікарські форми не призначені для лікування первинних бактерійних, мікотичних або вірусних уражень шкіри.
Резистентність. Резистентність бактерій до фузидієвої кислоти розвивається досить рідко і повільно і, незважаючи на тривале використання цього ЛЗ, не збільшується і не має великого клінічного значення. Вона виникає в результаті зміни структури чинника елонгації, зниження проникності клітинної стінки бактерій, в результаті ферментативної інактивації фузидієвої кислоти деякими типами хлорамфеніколацетилтрансфераз або ферментом естеразою.
Серед чутливих і стійких до метициліну стафілококів штами, резистентні до фузидієвої кислоти, реєструються в різних країнах у межах 1-6%. Висока чутливість полірезистентних штамів стафілококів до фузидієвої кислоти є важливою для клініки властивістю. При лікуванні важких інфекцій рекомендується комбінування з іншими ЛЗ, активними відносно збудника інфекції (зокрема, з β-лактамами).
Протипоказання:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Фузидини“ на сторінці 1. Приємного читання.
