ЛЗ групи хінолонів – це синтетичні протимікробні препарати, що поділяються на 4 покоління, три з яких (з II по IV) є фторованими. Серед великої кількості різних класифікацій цих препаратів найбільш адаптованою до використання у клінічній практиці є класифікація, що містить інформацію про основні загальні властивості поколінь, такі як спектр активності, можливість впливу на респіраторний тракт та ін.:
► I покоління – нефторовані хінолони (налідиксова, оксолінова, піпемідова кислоти);
► II покоління – грамнегативні фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин, еноксацин, норфлоксацин, ломефлоксацин);
► III покоління – респіраторні фторхінолони: спарфлоксацин, левофлоксацин;
► IV покоління – респіраторні антианаеробні фторхінолони – геміфлоксацин, гатифлоксацин, моксифлоксацин.
Антимікробні ЛЗ групи нефторованих хінолонів містять велике число речовин, що є похідними нафтиридину і хіноліну (зокрема налідиксову, оксолінову, піпемідову кислоту). їх фармакокінетика відрізняється низькими концентраціями ЛЗ в сироватці крові, поганим проникненням до органів, тканин і клітин макроорганізму (високі концентрації ЛЗ знайдені тільки в сечі і вмісті кишечника). Відзначається швидкий розвиток резистентності мікроорганізмів до хінолонів. З урахуванням цих властивостей хінолони знайшли досить обмежене застосування, в основному при лікуванні інфекцій сечовивідних шляхів і деяких кишкових інфекцій.
Кислота налідиксова
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Хінолони та фторхінолони“ на сторінці 1. Приємного читання.
