Поліміксини – група циклічних поліпептидних антибіотиків, що синтезуються грампозитивними бактеріями, зокрема Paenibacillus polymyxa, проте згубно впливають на грамнегативні мікроорганізми. Механізм дії – руйнування бактеріальної клітинної мембрани: утворюючи на зовнішній мембрані комплекс із ліпополісахаридами грамнегативних бактерій, вони призводять до розриву зовнішньої та внутрішньої стінок мембрани.
Бактерії "винайшли" спосіб пристосування до дії поліміксинів шляхом модифікації структури самих ліпополісахаридів клітинних мембран (модифікація мішені дії антибіотика). Це іще одна група протисиньогнійних антибіотиків, яка в умовах наростаючої резистентності штамів Р. aeruginosa та інших представників грамнегативних мікроорганізмів викликає підвищену увагу й зацікавленість клініцистів.
Нині відомі три представники групи поліміксинів (поліміксин М, поліміксин В, поліміксин Е). Поліміксин М використовувався раніше всередину при кишкових інфекціях. Наразі в Україні зареєстрованих лікарських форм з поліміксином М немає. Поліміксин В, призначений для парентерального введення, протягом багатьох років розглядався як резервний препарат, що застосовувався при лікуванні синьогнійної інфекції. В даний час застосовується достатньо широко в оториноларингологи', офтальмології, дерматології та гінекології, проте виключно у вигляді комбінованих топічних (місцевих) лікарських форм (вушних, очних крапель, супензії, вагінальних свічок тощо).
Єдиним системним препаратом залишився поліміксин Е (колістин, торгівельна назва – коломіцин), який використовується місцево (інгаляційно) та парентерально довенно. Це – бактерицидний антибіотик з вузьким грамнегативним спектром дії. Чутливими до дії колістину є грамнегативні бактерії Acinetobacter spp., Citrobacter spp., E. coli, H. influenzae, P. aeruginosa, Enterobacter spp., сальмонели, шиґели, клебсієли (в тому числі К. pneumoniae), що, як правило, стійкі до інших антибіотиків. Більшість інших грамнегативних бактерій та переважна більшість грампозитивних бактерій нечутливі до колістину.
Колістин швидко всмоктується при введенні в організм інгаляційно. Максимальна концентрація в крові після внутрішньовенного введення досягається протягом 10 хвилин. Після інгаляційного введення відзначається потрапляння препарату в кров та досягнення потенційно терапевтичної концентрації у системному кровотоку. Препарат добре проникає у нирки, печінку, мозок, серце, м'язи, там же й накопичується, що є основою для вияву органотоксичних ефектів. Виводиться препарат з організму нирками у вигляді активних метаболітів, проте повний цикл перетворення колістину в організмі людини невідомий. Препарат проходить через плаценту та виділяється в грудне молоко.
Показаннями до застосування колістину є: важккий перебіг інфекційних захворювань, що викликаний грамнегативними збудниками, за умов неефективності чи протипоказань інших системних антибіотиків; муковісцидоз з легеневим інфекційним процесом, викликаний Р. aeruginosa (інгаляційна форма ЛЗ).
ПЕ колістину зустрічаються нечасто. Важливими є нефро- та нейротоксичність препарату, для інгаляційної форми – місцеві побічні реакції з боку дихальної системи (бронхоспазм, кашель, кандидоз ВДШ). Алергійні реакції досить рідкі. Протипоказанями для колістину визначені міастенія, підвищена чутливість, при вагітності та лактації – особливі застереження.
Лінкозаміди
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поліміксини“ на сторінці 1. Приємного читання.
