Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

Протиінфекційні лікарські засоби

► Динаміка бактеріоскопічних і бактеріологічних показників.

Бактеріоскопічні методи (цитологічний, метод флуоресціюючих антитіл і т. п.) високочутливі, але суб'єктивні і практично не піддаються інструментальному обліку і комп'ютерній обробці.

Бактеріологічні методи (посіви патологічного матеріалу на живильні середовища з визначенням чутливості флори до антибіотиків і т. п.) є достатньо трудомісткими і складними, але вони поки єдині, що дозволяють диференціювати життєздатні мікроорганізми від загиблих в результаті лікування, тому їх доцільно застосовувати для контролю лікування.

Окрім названих методів, важливе місце в лабораторній діагностиці інфекцій відводять таким дослідженням:

Імуноферментний аналіз антигена – високочутливий метод, який ґрунтується на взаємодії антитіла з міченим антигеном. Метод позбавлений суб'єктивності, може бути підданий комп'ютерній обробці.

Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) в даний час є поширеною та об'єктивною методикою, що дозволяє ідентифікувати в рідинах і тканинах організму різні мікроорганізми. Вона дозволяє виявити в досліджуваному клінічному матеріалі наявність специфічної ділянки ДНК, характерної для досліджуваного організму, і багато разів розмножити її.

Вибір антибіотика, його дози і способу введення повинні виключати або істотно зменшувати пошкоджуючу дію препарату на макроорганізм.

При використанні антибіотиків можуть з'явитися небажані ефекти (див. нижче).

Враховуючи небезпеку прямої токсичної дії антибіотиків на тканини й органи, всі препарати ділять на три групи: 1) антибіотики широкого дозування – пеніциліни (окрім карбокси- і уреїдопеніцилінів); 2) антибіотики обмеженого дозування – цефалоспорини, фосфоміцин, макроліди, карбапенеми, монобактами; 3) антибіотики строгого дозування – аміноглікозиди, поліміксини, хлорамфенікол, тетрациклін, ристоміцин, полієнові антибіотики, глікопептиди, лінкозаміди. За наявності лабораторних клінічних показників СТК препаратів першої групи можуть бути збільшені у 2-10 (і навіть 20) разів, другої групи – в 3-4 рази і третьої групи – максимально в 1,5 рази.

Пряма токсична дія антибіотиків характеризується низкою чітких ознак: а) вибірковістю (у кожного антибіотика свої "мішені"), введення препарату супроводжується індивідуальними клінічними проявами; б) найбільшою вірогідністю пошкодження вже патологічно зміненого органа (або тканини); в) залежністю від дози і часу.

Більшість використовуваних антибактеріальних препаратів виводиться нирками або метаболізується печінкою, тому доза конкретних препаратів повинна вибиратися залежно від ступеня ураження цих органів і наявності печінкової або ниркової недостатності.

Через 2-4 дні від початку лікування лікар, керуючись критеріями оцінки ефективності призначеного препарату (див. вище), зробить остаточний висновок про його ефективність. Якщо ефективність недостатня (або відсутня), або у разі реалізації небажаних ефектів, лікар (з урахуванням даних з бактеріологічної лабораторії, одержаних до цього часу) проводить корекцію антибіотикотерапп, користуючись запропонованим вище алгоритмом.

Взаємодії. У клінічній практиці досить часто вдаються до проведення комбінованої антибіотикотерапії.

Показання до проведення комбінованої терапії:

► змішані інфекції;

► необхідність попередження розвитку стійкості мікроорганізмів до антибіотика;

► доцільність посилення антибактеріального ефекту;

► недостатня чутливість збудників до моноантибіотиків.

При поєднаному застосуванні можливі такі варіанти їх взаємодії:

► індиферентна дія – зміна ефекту кожного з протимікробних засобів не відзначається (хлорамфенікол + еритроміцин);

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ
  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби