► Динаміка бактеріоскопічних і бактеріологічних показників.
Бактеріоскопічні методи (цитологічний, метод флуоресціюючих антитіл і т. п.) високочутливі, але суб'єктивні і практично не піддаються інструментальному обліку і комп'ютерній обробці.
Бактеріологічні методи (посіви патологічного матеріалу на живильні середовища з визначенням чутливості флори до антибіотиків і т. п.) є достатньо трудомісткими і складними, але вони поки єдині, що дозволяють диференціювати життєздатні мікроорганізми від загиблих в результаті лікування, тому їх доцільно застосовувати для контролю лікування.
Окрім названих методів, важливе місце в лабораторній діагностиці інфекцій відводять таким дослідженням:
Імуноферментний аналіз антигена – високочутливий метод, який ґрунтується на взаємодії антитіла з міченим антигеном. Метод позбавлений суб'єктивності, може бути підданий комп'ютерній обробці.
Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) в даний час є поширеною та об'єктивною методикою, що дозволяє ідентифікувати в рідинах і тканинах організму різні мікроорганізми. Вона дозволяє виявити в досліджуваному клінічному матеріалі наявність специфічної ділянки ДНК, характерної для досліджуваного організму, і багато разів розмножити її.
Вибір антибіотика, його дози і способу введення повинні виключати або істотно зменшувати пошкоджуючу дію препарату на макроорганізм.
При використанні антибіотиків можуть з'явитися небажані ефекти (див. нижче).
Враховуючи небезпеку прямої токсичної дії антибіотиків на тканини й органи, всі препарати ділять на три групи: 1) антибіотики широкого дозування – пеніциліни (окрім карбокси- і уреїдопеніцилінів); 2) антибіотики обмеженого дозування – цефалоспорини, фосфоміцин, макроліди, карбапенеми, монобактами; 3) антибіотики строгого дозування – аміноглікозиди, поліміксини, хлорамфенікол, тетрациклін, ристоміцин, полієнові антибіотики, глікопептиди, лінкозаміди. За наявності лабораторних клінічних показників СТК препаратів першої групи можуть бути збільшені у 2-10 (і навіть 20) разів, другої групи – в 3-4 рази і третьої групи – максимально в 1,5 рази.
Пряма токсична дія антибіотиків характеризується низкою чітких ознак: а) вибірковістю (у кожного антибіотика свої "мішені"), введення препарату супроводжується індивідуальними клінічними проявами; б) найбільшою вірогідністю пошкодження вже патологічно зміненого органа (або тканини); в) залежністю від дози і часу.
Більшість використовуваних антибактеріальних препаратів виводиться нирками або метаболізується печінкою, тому доза конкретних препаратів повинна вибиратися залежно від ступеня ураження цих органів і наявності печінкової або ниркової недостатності.
Через 2-4 дні від початку лікування лікар, керуючись критеріями оцінки ефективності призначеного препарату (див. вище), зробить остаточний висновок про його ефективність. Якщо ефективність недостатня (або відсутня), або у разі реалізації небажаних ефектів, лікар (з урахуванням даних з бактеріологічної лабораторії, одержаних до цього часу) проводить корекцію антибіотикотерапп, користуючись запропонованим вище алгоритмом.
Взаємодії. У клінічній практиці досить часто вдаються до проведення комбінованої антибіотикотерапії.
Показання до проведення комбінованої терапії:
► змішані інфекції;
► необхідність попередження розвитку стійкості мікроорганізмів до антибіотика;
► доцільність посилення антибактеріального ефекту;
► недостатня чутливість збудників до моноантибіотиків.
При поєднаному застосуванні можливі такі варіанти їх взаємодії:
► індиферентна дія – зміна ефекту кожного з протимікробних засобів не відзначається (хлорамфенікол + еритроміцин);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ“ на сторінці 5. Приємного читання.
