► інтраабдомінальна інфекція й інфекція органів малого таза – завжди флора мікста.
• 3. Вік хворого. Багато інфекційних хвороб викликаються умовно-патогенною флорою, тобто збудниками, які вегетують в організмі здорових осіб. Спід підкреслити, що головна відмінність патогенної флори від умовно-патогенної – це наявність активної інвазії, тобто здатності патогенних мікроорганізмів проникати через непошкоджені гістогематичні бар'єри. Характер умовно-патогенної флори міняється з віком, що багато в чому пояснюється імунологічними чинниками. Наприклад, перитонеальну інфекцію частіше викликають ентерококи, лістерїї, стрептококи групи В, хламідії. Відповідно до тканинної специфічності у новонароджених причиною інфекційних захворювань частіше бувають кишкова паличка й інші грам(-) палички, стафілококи, синьогнійні палички, сальмонели; в дітей у віці від 2 місяців до 5 років – гемофільна паличка типу"Ь" пневмококи, менінгококи; з 6 років – мікоплазми, мораксели і стафілококи.
• 4. Сезонність захворювання. Наприклад, при інфекціях дихальних шляхів відзначене переважання гемофільної палички в осінньо-весняний період або внутрішньоклітинних патогенів – пізньої осені та зимою.
• 5. Епідемічна обстановка. Необхідно з'ясувати епідобстановку в дитячому садку, школі і т.д., коли вже відомий збудник (виділений у інших хворих) і його чутливість до антибіотика. Вибирати препарат треба з урахуванням відомостей про "територіальний пейзаж" медикаментозної стійкості збудника захворювання.
• 6. Попереднє лікування, яке міняє мікрофлору, також потрібно враховувати при виборі протиінфекційної терапії. Вважається, що краще уникати повторного застосування одного і того ж антибіотика протягом 2-х років у одного хворого.
Вибір антибіотика за механізмом дії і протимікробним ефектом.
При виборі препарату першого ряду для важкохворих людей з пониженим імунітетом (новонароджені; діти, що часто хворіють; люди похилого віку; пацієнти, що отримують імунодепресивні препарати, тощо) слід віддати перевагу бактерицидним антибіотикам. Вони ж показані при інфекціях, викликаних швидкоростучими бактеріями (наприклад, стрептококами), при утворенні бактеріями сильнотоксичних продуктів (наприклад, при газовій гангрені), а також при особливих локалізаціях інфекційного вогнища (серцевий клапан, мозкова оболонка і т. п.).
При виборі антибіотика перевагу слід віддати вузькоспектральному препарату, щоб понизити небезпеку появи небажаних біологічних ефектів, зменшити небезпеку опортуністичних інфекцій:
► антибіотики вузького спектра, що впливають на грам(+) бактерії і коки: природні пеніциліни, ізоксазолпеніциліни, лінкозаміди, ристоміцин, глікопептиди, фузидин, мупіроцин;
► антибіотики вузького спектра, що впливають на грам(-) бактерії: монобактами, поліміксини;
► антибіотики вузького спектра, що впливають на патогенні грибки: полієнові, гризеофульвін.
Антибіотики широкого спектра частіше використовують при поєднаній інфекції: амінопеніциліни, карбоксипеніциліни, уреїдопеніциліни, цефалоспорини, аміноглікозидні препарати, хлорамфенікол, тетрациклін, фосфоміцин, рифаміцини, макроліди, карбапенеми.
Для недоношених новонароджених, новонароджених і дітей раннього віку (до 1 року) антибіотиками першочергового вибору повинні бути: пеніциліни (бензилпеніцилін, оксацилін, ампіцилін, амоксицилін), цефазолін (цефалоспорин І покоління), цефотаксим і цефтріаксон (цефалоспорини III покоління), еритроміцин, лінкоміцин, ністатин, леворин.
Антибіотик необхідно призначати в такій дозі (разовій і добовій) і так вводити, щоб забезпечити його середню терапевтичну концентрацію (СТК) в тканинах і рідинах макроорганізму протягом усього курсу терапії.
Режим дозування антибіотиків багато в чому залежить від їх біозасвоюваності, зв'язування антибіотика з білками плазми крові, здатності проникати в тканини і органи (величини цих показників визначають час настання ефекту) і швидкості елімінації, яка складається з процесів біотрансформаціїта екскреції.
Треба також пам'ятати, що для забезпечення СТК антибіотиків важливо враховувати їх взаємодію з препаратами інших груп на фармакологічному і фізико-хімічному рівнях.
Тільки знання фармакокінетики антибіотиків і особливостей їх взаємодії з іншими препаратами дозволяє лікареві утримати концентрацію антибіотиків у терапевтичному діапазоні протягом усього лікування у даного конкретного хворого, що особливо важливо, коли йдеться про препарати з дуже малою широтою терапевтичного діапазону (з малим токсико-терапевтичним відношенням). До таких антибіотиків у першу чергу відносять аміноглікозиди, хлорамфенікол, ванкоміцин.
Для оцінки ефективності антибіотикотерапії використовують такі критерії:
► Динаміка симптомів захворювання (лихоманка, інтоксикація, фізикальна вираженість ознак органного ураження й ін.).
► Динаміка лабораторно-інструментальних показників активності запального процесу (клінічний аналіз крові, аналіз сечі, протеїнограма, С-реактивний білок, сіалові кислоти, копрограма, дані рентгенівського обстеження й ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ“ на сторінці 4. Приємного читання.
