Пеніциліни

Протиінфекційні лікарські засоби

Побічна і токсична дія пеніцилінів. Токсичність пеніцилінів низька, широта терапевтичної дії велика. До основних ПЕ відносяться алергійніреакції, які спостерігаються у значної кількості хворих (1-10 %). Вони пов'язані з утворенням в організмі антитіл. Зазвичай алергійні реакції виникають через кілька днів після початку застосування пеніциліну. Проте ці терміни коливаються в широких межах (від хвилин до тижнів). Кореляції між дозою пеніцилінів, часом, необхідним для розвитку алергійних реакцій, і ступенем їх вираженості не відзначено. Останній може бути різним. У ряді випадків алергійні реакції обмежуються шкірними висипаннями, дерматитом, лихоманкою. Важчі форми супроводжуються набряком слизових оболонок, артритом, артралгією, ураженням нирок, еритродермією та іншими порушеннями. Анафілактичний шок (падає артеріальний тиск, можливий бронхоспазм, болі в ділянці живота, набряк мозку, втрата свідомості і багато інших проявів) – це важка алергійна реакція, що швидко розвивається (іноді зі смертельним результатом).

При гіперчутливості до пеніциліну в анамнезі існує ризик перехресної реакції з іншими β-лактамами: частота алергійних реакцій на цефалоспорини збільшується до 10 %у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніциліну. При вказівці в анамнезі на важкі реакції гіперчутливості до пеніциліну (анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм) застосування інших β-лактамів не допускається. При вказівці в анамнезі на помірні реакції щодо пеніциліну (кропив'янка, риніт, еозинофілія тощо) у разі крайньої необхідності допускається застосування цефалоспоринів або карбапенемів. У цьому випадку, зважаючи на можливу перехресну реакцію на інші β-лактами, перше введення антибіотика можливе тільки в умовах, що гарантують надання невідкладної допомоги.

Лікування алергійних реакцій полягає у відміні препаратів пеніциліну, а також у введенні глюкокортикоїдів (мають виражену протизапальну і десенсибілізуючу дію), протигістамінних засобів (блокують гістамінові Н2-рецептори і усувають ефекти гістаміну, що відіграє важливу роль у розвитку алергійних реакцій), кальцію хлориду і ряду інших засобів. При анафілактичному шоку внутрішньовенно вводять адреноміметики, що стимулюють а- і β-адренорецептори (підвищують артеріальний тиск, усувають бронхоспазм), адреналіну гідрохлорид (є препаратом вибору) або ефедрину гідрохлорид, а також гідрокортизон, димедрол, кальцію хлорид.

Крім того, пеніциліни викликають деякі побічні і токсичні ефекти неалергійної природи. До них належить подразнююча дія пеніцилінів. При прийомі препаратів усередину вони можуть викликати запалення слизової оболонки язика (глосит), ротової порожнини (стоматит), нудоту, діарею. Внутрішньом'язове введення може супроводжуватися больовими відчуттями, розвитком інфільтратів і асептичного некрозу м'яза, а внутрішньовенне – флебітом і тромбофлебітом.

При використанні надмірно високих доз натрієвої солі бензилпеніциліну (особливо ендолюмбально) можлива нейротоксична дія (арахноїдит, енцефалопатія, епілептиформні приступи). Це ускладнення іноді виникає і при призначенні препарату на фоні ниркової недостатності.

Токсична дія пеніцилінів в окремих випадках негативно позначається на діяльності серця. Транзиторне підвищення рівня трансаміназ і лужної фосфатази можливе при застосуванні будь-яких β-лактамів. Ці реакції минають самостійно і не вимагають відміни ЛЗ. Описаний розвиток гепатиту при використанні оксациліну і азтреонаму. Прийом кислототривких пеніцилінів (особливо широкого спектра дії, наприклад, ампіциліну) може бути причиною дисбактеріозу (частіше – кандидамікозу).

Пеніциліни зазвичай не мають нефротоксичноїдії, вони безпечні в терапевтичних дозах, зокрема, у пацієнтів із захворюваннями нирок. Хоча при використанні метициліну описаний розвиток інтерстиційного нефриту з лихоманкою, шкірним висипом, еозинофілією, протеїнурією, гематурією.

Гематологічні реакції (лейкопенія, тромбоцитопенія) мало характерні для пеніцилінів. Можливий розвиток геморагічного синдрому на фоні застосування карбеніциліну або тикарциліну, пов'язаний з порушенням функції мембран тромбоцитів. Дані ЛЗ слід також з обережністю призначати перед операціями і контролювати час кровотечі.

Наступний розділ:

Цефалоспорини

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пеніциліни“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни
  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби