2.3. Протисиньогнійні пеніциліни:
► карбоксипеніциліни (карбеніцилін, тикарцилін);
► уреїдопеніциліни (піперацилін, азлоцилін, мезлоцилін).
2.4. Комбіновані з інгібіторами бета-лактамаз (інгібіторозахищені пеніциліни):
► амоксицилін/клавуланова кислота;
► ампіцилін/сульбактам;
► тикарцилін/ клавуланова кислота;
► піперацилін/тазобактам.
Пеніциліни мають бактерицидну дію. Вони впливають лише на клітини, що діляться.
Мішень дії пеніцилінів, власне як і всіх β-лактамів у мікробній клітині, – транс- і карбоксипептидази (пеніцилінзв'язуючі білки), які беруть участь у синтезі основного компонента зовнішньої мембрани як грампозитивних, так і грамнегативних бактерій – пептидоглікану. Блокування синтезу пептидоглікану призводить до загибелі бактерії. Оскільки пептидоглікан і пеніцилінзв'язуючі білки відсутні у ссавців, специфічна токсичність відносно людського організму для β-лактамів не характерна.
а) біосинтетичні пеніциліни
Існує кілька різновидів природних пеніцилінів, що утворюються цвілевими грибами. У практичній медицині великого поширення набув бензилпеніцилін, що випускається у вигляді ряду солей. У виробничих умовах бензилпеніцилін одержують на рідких живильних середовищах у так званих ферментаторах. Продуцентами його є певні штами РепісіІІіит. Бензилпеніцилін є одноосновною кислотою, в структуру якої входять β-лактамний і тіазолідиновий цикли. За своєю природою це циклічний дипептид (L-цистеїну і D-валіну).
Антимікробна активність. Бензилпеніцилін має високу антибактеріальну активність, але у зв'язку з тривалим і широким застосуванням спектр його дії в останні десятиліття істотно звузився за рахунок виникнення штамів з вторинною резистентністю. Препарат відноситься до антибіотиків, що діють переважно на грампозитивні бактерії. До нього чутливі грампозитивні коки (стафілококи, що не продукують пеніциліназу, стрептококи, пневмококи), грамнегативні коки (менінгококи, гонококи), палички дифтерії (коринебактерії), палички сибірської виразки, збудники газової гангрени і правця (клостридії), спірохети (зокрема бліда спірохета), деякі патогенні гриби (наприклад, актиноміцети). До бензилпеніциліну резистентні сімейство кишкових бактерій, кислототривкі мікобактерії туберкульозу, віруси, рикетсії, найпростіші, дріжджоподібні гриби.
Фармакокінетика. Бензилпеніцилін можна вводити ендолюмбально (менінгіти і т.п.), внутрішньоартеріально (важкі інфекції кінцівок і т.п.), ендолімфатично (гнійні процеси в черевній порожнині й остеомієліт), інтратрахеально – через катетер (гнійні процеси в легенях), у вигляді аерозолів, зрошування розчинами черевної порожнини при гнійних процесах у ній під час оперативного втручання.
Всі солі бензилпеніциліну призначені для парентерального застосування, оскільки вони руйнуються в кислому середовищі шлунка.
Добре розчинні бензилпеніциліну натрієва і калієва солі діють відносно короткочасно (3-4 год.), чим пояснюється необхідність частих ін'єкцій препаратів, що істотно ускладнює їх застосування.
Як тривало діючі препарати більшого значення набули погано розчинні солі бензилпеніциліну (бензилпеніциліну новокаїнова сіль, біциліни). їх вводять внутрішньом'язово, і вони повільно всмоктуються з місця введення. Створення депо препаратів у м'язовій тканині дозволяє підтримувати необхідні концентрації антибіотиків у крові тривалий час. Через гематоенцефалічний бар'єр у звичайних умовах препарати бензилпеніциліну не проникають.
б) напівсинтетичні пеніциліни
Значні можливості удосконалення пеніцилінів відкрилися з виділенням їх структурної основи – 6-амінопеніциланової кислоти.
Хімічні модифікації б-амінопеніциланової кислоти проводилися за рахунок приєднання різноманітних радикалів до аміногрупи. Дослідження були спрямовані на створення напівсинтетичних пеніцилінів, які мають певні властивості:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пеніциліни“ на сторінці 2. Приємного читання.
