Перераховані напівсинтетичні пеніциліни широкого спектра дії, активні відносно синьогнійної палички, руйнуються пеніциліназою.
Карбеніцилін за протимікробним спектром дії схожий з ампіциліном. Відрізняється від нього тим, що активно діє на всі види протея і синьогнійну паличку (Pseudomonas aeruginosa).
У кислому середовищі шлунка препарат руйнується; всмоктується незначною мірою, тому його вводять внутрішньом'язово і внутрішньовенно. Близько 50 % препарату зв'язується з білками плазми крові. Через гематоенцефалічний бар'єр він проникає погано. Виділяється нирками (секрецією і фільтрацією) і частково печінкою. Тривалість дії 4-6 год.
Створено новий препарат – карбеніцилін інданіл натрій, кислототривкий, призначений для ентерального введення (при інфекціях сечовивідних шляхів).
Антибактеріальна активність уреїдопеніцилінів схожа з такою карбоксипеніцилінів. Відносно Klebsiella ефективніші уреїдопеніциліни. За впливом на синьогнійну паличку препарати можна розташувати в такий ряд (за убуваючою активністю); азлоцилін = піперацилін > мезлоцилін = тикарцилін > карбеніцилін.
Важливою проблемою є подолання резистентності ряду мікроорганізмів до β-лактамних антибіотиків, що обумовлена здатністю певних штамів продукувати β-лактамази. β-лактамази – це клас особливо специфічних ферментів, які продукуються грамнегативними та грампозитивними мікроорганізмами, що руйнують β-лактамне кільце (активний діючий центр β-лактамних антибіотиків). Виходячи з цих даних, були синтезовані специфічні інгібітори β-лактамаз (клавуланова кислота, сульбактам, тазобактам), що перешкоджають деструкції вказаної групи антибіотиків.
Клавуланова кислота – це оборотний інгібітор β-лактамаз. Вона проникає через бактеріальну стінку і розташовується в периплазматичному просторі, де зв'язується з β-лактамазами бактерій, що знаходяться як усередині клітини, так і поза нею. Сульбактам необоротно зв'язується в бактеріях з центрами, що синтезують β-лактамази і руйнують пеніцилін, метицилін, а так само з пеніцилінзв'язуючими протеїнами кишкової палички.
Інгібітори β-лактамаз входять до складу ряду комбінованих препаратів (β-лактамні антибіотики + інгібітори β-лактамаз).
Найбільшого поширення в клінічній практиці набуло використання інгібіторозахищених амінопеніцилінів. Антимікробний спектр інгібіторозахищених амінопеніцилінів (амоксицилін / клавуланат, ампіцилін / сульбактам) розширено за рахунок таких грамнегативних бактерій, як Klebsiella spp., Р. vulgaris, С. diversus, а також анаеробів групи В. fragilis, які синтезують хромосомні β-лактамази класу А.
Крім того, інгібіторозахищені амінопеніциліни активні щодо мікрофлори з набутою резистентністю, що зумовлена продукцією β-лактамаз: стафілококів, гонококів, М. catarrhalis, Haemophilus spp., £ coli, P. mirabilis.
Відносно мікроорганізмів, стійкість яких до пеніцилінів не пов'язана з продукцією β-лактамаз (наприклад, MRSA, S.pneumoniae), інгібіторозахищені амінопеніциліни будь-яких переваг не мають.
Одним із широко вживаних препаратів є "захищений" клавулановою кислотою амоксицилін – аугментин, амоксиклав, флемоклав та ін.
Амоксицилін/клавуланат має широкий антибактеріальний спектр, що включає продуцентів β-лактамаз – грампозитивні бактерії (стафілококи і більшість стрептококів, зокрема ентерококи), а також грамнегативні бактерії [N. gonorrhoeae, V. meningitidis, N. influenzae, Gardenella vaginalis, Bordetella pertussis, E. coli, Klebsiella pneumonia, Proteus mirabilis, Salmonella). Висока ефективність відзначена стосовно багатьох штамів анаеробних бактерій, що продукують β-лактамази.
Особливості фармакокінетики клавуланату та амоксицикліну схожі і за біодоступністю (75 % і більше), і за відсутністю впливу їжі на всмоктуваність, і за піком концентрації у плазмі крові. Біодоступність близько 70 %. Виводяться речовини та їх метаболіти нирками.
Застосовується при інфекціях дихальних шляхів, сечостатевого тракту, при бактерійному ураженні шкіри і м'яких тканин, кісток, суглобів, при септичних станах.
Створено й інші комбіновані препарати: уназин (ампіцилін + сульбактам), тиментин (тикарцилін+клавуланова кислота), тазоцин (піперацилін+ тазобактам) та ін.
Напівсинтетичні пеніциліни оксацилін, диклоксацилін, нафцилін є препаратами вибору при інфікуванні стафілококами, що продукують пеніциліназу, тобто стійкими до бензилпеніциліну. Оксацилін вводять всередину і внутрішньом'язово, нафцилін – всередину, внутрішньом'язово і внутрішньовенно.
Амоксицилін, який має широкий спектр дії, представляє найбільший інтерес як засіб для лікування захворювань, викликаних грамнегативними мікроорганізмами або змішаною флорою. Його застосовують всередину при інфекціях сечовивідних, жовчних, дихальних шляхів, ШКТ, у разі гнійної хірургічної інфекції. Захищені амінопеніциліни, що містять сульбактам, можна вводити внутрішньом'язово та внутрішньовенно, а засоби, які містять клавуланову кислоту, – ентерально, із парентеральних шляхів – тільки довенно.
Карбеніцилін, карфецилін, тикарцилін, азлоцилін та інші препарати цієї групи особливо показані при інфекціях, викликаних синьогнійною паличкою, протеєм, кишковою паличкою (при пієлонефриті, пневмонії, септицемії, перитоніті й ін.).
Особливості застосування. Всі β-лактами відносяться до категорії В: дослідження на тваринах не виявили токсичної дії на плід і новонародженого, проте спостереження на людях не проводилися. При необхідності β-лактами можна застосовувати для лікування інфекцій у вагітних.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пеніциліни“ на сторінці 4. Приємного читання.
