• а) стійкі до дії пеніцилінази (β-лактамази), продукованої рядом мікроорганізмів;
• б) кислототривкі, ефективні при введенні всередину;
• в) широкий спектр дії.
Важливим кроком стало отримання пеніцилінів, стійких до пеніцилінази. До напівсинтетичних пеніцилінів, які мають таку властивість, відносяться оксациліну натрієва сіль і деякі інші (табл. 1.2). Цінність цих препаратів визначається тим, що вони ефективні відносно штамів стафілококів, стійких до бензилпеніциліну (завдяки виробленню цими штамами пеніцилінази).
В оксациліну стійкість до пеніцилінази поєднується зі стійкістю в кислому середовищі. За спектром протимікробної дії він аналогічний бензилпеніциліну. Значна частина зв'язується з білками плазми крові (>90%). Оксацилін добре проникає в різні тканини і органи, а також у синовіальну, плевральну, асцитичну рідину. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Оксацилін проникає через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Виводиться головним чином нирками. Періодичність введення – кожні 4-6 год.
До групи препаратів, стійких до дії пеніцилінази, відноситься також нафцилін, який має високу антибактеріальну активність і проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється він в основному з жовчю, у меншій мірі – нирками. Вводять ентерально і парентерально.
Напівсинтетичні пеніциліни широкого спектра дії поділяються на групи відповідно до можливого впливу на синьогнійну паличку. Поділ
Таблиця 1.2.
Порівняльна оцінка ряду пеніцилінів
| Грам | Грам | ||||
| Бензилпеніцилін | - | 20-30 | - | + | |
| Оксацилін | + | 20-30 | + | + | |
| Ампіцилін | + | 30-40 | - | + | + |
| Амоксицилін | + | 75-93 % | - | + | + |
| Карбеніцилін | - | ~0 | - | + | + |
| Тикарцилін | - | ~0 | - | + | + |
| Азлоцилін | - | ~0 | - | + | + |
є надзвичайно важливим, оскільки Р. aeruginosa віднситься до основних грамзбудників внутрішньогоспітальної інфекції.:
I. Препарати, що не впливають на синьогнійну паличку: Амінопеніциліни: ампіцилін, амоксицилін та їх комбінації з інгібіторами бета-лактамаз.
II. Препарати, активні відносно синьогнійної палички: Карбоксипеніциліни: карбеніцилін, тикарцилін та його комбінаціїз інгібіторами бета-лактамаз.
Уреїдопеніциліни: піперацилін (та його комбінації з інгібіторами беталактамаз), азлоцилін, мезлоцилін.
У групі амінопеніцилінів, на відміну від групи оксациліну, розширення спектра дії до грамнегативної патогенної флори стало визначальною ознакою для активного використання цих лікарських засобів в амбулаторних умовах у якості стартової емпіричної терапії. Протилежно – амінопеніциліни не діють на паличку синього гною, руйнуються пеніциліназами стафілококів, тому не використовуються як стартові антибактеріальні засоби в умовах госпітальної грамнегативної чи резистентної стафілококової інфекції. При виявленні синьогнійної інфекції у стаціонарах, у т.ч. хірургічних, можуть бути призначені протисиньогнійні (антипсевдомонадні) пеніциліни – карбокси- або уреїдопеніциліни. Проте в останні роки рівень резис тентності синьогнійної палички сягає 30-40 %, в основному через надмірну продукцію бета-лактамаз проти окремих представників антипсевдомонад- них лікарських засобів. Відповідно, при підозрі на резистентну синьогнійну інфекцію зі старту серед рекомендованих різних груп протисиньогній- них протимікробних засобів можуть бути призначені захищені (інгібіторо-захищені) протисиньогнійні пеніциліни (тикарцилін/ клавуланова кислота, піперацилін/тазобактам).
Одним з амінопеніцилінів, широко вживаних у медичній практиці, є ампіцилін. Він впливає не тільки на грампозитивні, але й на грамнегативні мікроорганізми (сальмонели, шигели, деякі штами протея, кишкову паличку, паличку Фрідлендера, паличку інфлуенци). Відносно грампозитивних бактерій він поступається за активністю бензилпеніциліну (як і всі інші напівсинтетичні пеніциліни), але перевершує оксацилін. Руйнується пеніциліназою і тому неефективний відносно пеніциліназоутворюючих стафілококів.
Фармакокінетика. Ампіцилін кислототривкий. Із ШКТ всмоктується не повністю (біодоступність ~ 40%) і повільно. З білками плазми крові зв'язується невеликою мірою (10-30 %). Ампіцилін проникає в пазухи носа, перикард, накопичується в статевих органах, печінці і нирках, сечових шляхах. Виходячи з фармакокінетики препарату (накопичення його в сечі і жовчі), його застосування всередину при урогенітальних інфекціях і системних захворюваннях слід вважати методом вибору, що забезпечує стабільні концентрації антибіотика в крові. Не має нефротоксичної дії.
Через гематоенцефалічний бар'єр проникає краще, ніж оксацилін. В основному виводиться нирками. Вводять ампіцилін з інтервалом 4-8 год. Препарат малотоксичний, добре переноситься хворими.
Випускається комбінований препарат ампіокс (поєднання ампіциліну й оксациліну у співвідношенні 2:1 для парентерального введення і 1:1 у вигляді капсул).
Найкращим всмоктуванням у травному каналі характеризується амок- сицилін (75 % і більше). Окремі розчинні форми таблеток (солюбл) мають найвищий ступінь всмоктування (93 %). Біодоступність амоксициліну не залежить від прийому їжі. Гірше всмоктуються ампіцилін (35-40 %) і оксацилін (25-30 %), причому їжа значно зменшує їх біодоступність.
Амоксицилін за активністю і спектром дії аналогічний ампіциліну, але повніше абсорбується з кишечника. Завдяки меншій експозиції в кишечнику амоксицилін набагато рідше, ніж ампіцилін, викликає диспепсичні розлади, пов'язані з дисбактеріозом. Ці переваги амоксициліну зумовлені покращеною фармакокінетикою засобу: більшим періодом напіввиведення, високою біодоступністю, відсутність впливу їжі на біодоступність препарату, а також збільшенням протимікробної активності у 5-7 разів порівняно з ампіциліном, значно вищим ступенем проникнення до тканин респіраторного тракту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пеніциліни“ на сторінці 3. Приємного читання.
