Пеніциліни

Протиінфекційні лікарські засоби

• а) стійкі до дії пеніцилінази (β-лактамази), продукованої рядом мікроорганізмів;

• б) кислототривкі, ефективні при введенні всередину;

• в) широкий спектр дії.

Важливим кроком стало отримання пеніцилінів, стійких до пеніцилінази. До напівсинтетичних пеніцилінів, які мають таку властивість, відносяться оксациліну натрієва сіль і деякі інші (табл. 1.2). Цінність цих препаратів визначається тим, що вони ефективні відносно штамів стафілококів, стійких до бензилпеніциліну (завдяки виробленню цими штамами пеніцилінази).

В оксациліну стійкість до пеніцилінази поєднується зі стійкістю в кислому середовищі. За спектром протимікробної дії він аналогічний бензилпеніциліну. Значна частина зв'язується з білками плазми крові (>90%). Оксацилін добре проникає в різні тканини і органи, а також у синовіальну, плевральну, асцитичну рідину. Погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Оксацилін проникає через плацентарний бар'єр, виділяється в грудне молоко. Виводиться головним чином нирками. Періодичність введення – кожні 4-6 год.

До групи препаратів, стійких до дії пеніцилінази, відноситься також нафцилін, який має високу антибактеріальну активність і проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Виділяється він в основному з жовчю, у меншій мірі – нирками. Вводять ентерально і парентерально.

Напівсинтетичні пеніциліни широкого спектра дії поділяються на групи відповідно до можливого впливу на синьогнійну паличку. Поділ

Таблиця 1.2.

Порівняльна оцінка ряду пеніцилінів

ПрепаратСтійкість в кислому середовищі шлункаВсмоктуваність з ШКТ, %Стійкість до пеніцилінази (стафілококової β-лактамази)Спектр протимікробної дії
ГрамГрам
Бензилпеніцилін-20-30-+
Оксацилін+20-30++
Ампіцилін+30-40-++
Амоксицилін+75-93 %-++
Карбеніцилін-~0-++
Тикарцилін-~0-++
Азлоцилін-~0-++

є надзвичайно важливим, оскільки Р. aeruginosa віднситься до основних грамзбудників внутрішньогоспітальної інфекції.:

I. Препарати, що не впливають на синьогнійну паличку: Амінопеніциліни: ампіцилін, амоксицилін та їх комбінації з інгібіторами бета-лактамаз.

II. Препарати, активні відносно синьогнійної палички: Карбоксипеніциліни: карбеніцилін, тикарцилін та його комбінаціїз інгібіторами бета-лактамаз.

Уреїдопеніциліни: піперацилін (та його комбінації з інгібіторами беталактамаз), азлоцилін, мезлоцилін.

У групі амінопеніцилінів, на відміну від групи оксациліну, розширення спектра дії до грамнегативної патогенної флори стало визначальною ознакою для активного використання цих лікарських засобів в амбулаторних умовах у якості стартової емпіричної терапії. Протилежно – амінопеніциліни не діють на паличку синього гною, руйнуються пеніциліназами стафілококів, тому не використовуються як стартові антибактеріальні засоби в умовах госпітальної грамнегативної чи резистентної стафілококової інфекції. При виявленні синьогнійної інфекції у стаціонарах, у т.ч. хірургічних, можуть бути призначені протисиньогнійні (антипсевдомонадні) пеніциліни – карбокси- або уреїдопеніциліни. Проте в останні роки рівень резис тентності синьогнійної палички сягає 30-40 %, в основному через надмірну продукцію бета-лактамаз проти окремих представників антипсевдомонад- них лікарських засобів. Відповідно, при підозрі на резистентну синьогнійну інфекцію зі старту серед рекомендованих різних груп протисиньогній- них протимікробних засобів можуть бути призначені захищені (інгібіторо-захищені) протисиньогнійні пеніциліни (тикарцилін/ клавуланова кислота, піперацилін/тазобактам).

Одним з амінопеніцилінів, широко вживаних у медичній практиці, є ампіцилін. Він впливає не тільки на грампозитивні, але й на грамнегативні мікроорганізми (сальмонели, шигели, деякі штами протея, кишкову паличку, паличку Фрідлендера, паличку інфлуенци). Відносно грампозитивних бактерій він поступається за активністю бензилпеніциліну (як і всі інші напівсинтетичні пеніциліни), але перевершує оксацилін. Руйнується пеніциліназою і тому неефективний відносно пеніциліназоутворюючих стафілококів.

Фармакокінетика. Ампіцилін кислототривкий. Із ШКТ всмоктується не повністю (біодоступність ~ 40%) і повільно. З білками плазми крові зв'язується невеликою мірою (10-30 %). Ампіцилін проникає в пазухи носа, перикард, накопичується в статевих органах, печінці і нирках, сечових шляхах. Виходячи з фармакокінетики препарату (накопичення його в сечі і жовчі), його застосування всередину при урогенітальних інфекціях і системних захворюваннях слід вважати методом вибору, що забезпечує стабільні концентрації антибіотика в крові. Не має нефротоксичної дії.

Через гематоенцефалічний бар'єр проникає краще, ніж оксацилін. В основному виводиться нирками. Вводять ампіцилін з інтервалом 4-8 год. Препарат малотоксичний, добре переноситься хворими.

Випускається комбінований препарат ампіокс (поєднання ампіциліну й оксациліну у співвідношенні 2:1 для парентерального введення і 1:1 у вигляді капсул).

Найкращим всмоктуванням у травному каналі характеризується амок- сицилін (75 % і більше). Окремі розчинні форми таблеток (солюбл) мають найвищий ступінь всмоктування (93 %). Біодоступність амоксициліну не залежить від прийому їжі. Гірше всмоктуються ампіцилін (35-40 %) і оксацилін (25-30 %), причому їжа значно зменшує їх біодоступність.

Амоксицилін за активністю і спектром дії аналогічний ампіциліну, але повніше абсорбується з кишечника. Завдяки меншій експозиції в кишечнику амоксицилін набагато рідше, ніж ампіцилін, викликає диспепсичні розлади, пов'язані з дисбактеріозом. Ці переваги амоксициліну зумовлені покращеною фармакокінетикою засобу: більшим періодом напіввиведення, високою біодоступністю, відсутність впливу їжі на біодоступність препарату, а також збільшенням протимікробної активності у 5-7 разів порівняно з ампіциліном, значно вищим ступенем проникнення до тканин респіраторного тракту.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Протиінфекційні лікарські засоби» автора Крайдашенко О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пеніциліни“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ 1. Антибактеріальні засоби

  • Пеніциліни
  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми

  • Монобактами

  • Аміноглікозиди

  • Стрептоміцин

  • Неоміцин

  • Гентаміцин

  • Амікацин

  • Тетрацикліни та гліцилцикліни

  • Поліміксини

  • Лінкозаміди

  • Глікопептиди

  • Оксазолідинони

  • Амфеніколи

  • Тіамфенікол

  • Антибіотики різних груп

  • Ристоміцин

  • Спектиноміцин

  • Мупіроцин

  • Бацитрацин

  • Фузидини

  • Фузафунгін

  • Синтетичні протиінфекційні препарати

  • Діамінопіримідини

  • Хінолони та фторхінолони

  • Кислота налідиксова

  • Фторхінолони

  • Похідні хіноксаліну

  • Нітроімідазоли

  • Похідні нітрофурану

  • Похідні 8-оксихіноліну

  • Протитуберкульозні засоби

  • Протитуберкульозні засоби І групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби II групи

  • Антибіотики

  • Протитуберкульозні засоби III групи

  • Протисифілітичні засоби

  • Антибактеріальна терапія і проблема РЕЗИСТЕНТНОСТІ

  • Токсичні реакції

  • Комбінована терапія антибіотиками

  • Можливі помилки і причини невдач при проведенні антибіотикотерапії

  • Огляд найчастіших інфекційно-запальних захворювань та хіміопрепаратів для їх лікування

  • Зовнішній отит

  • Бронхіти

  • Легіонельоз (хвороба легіонерів)

  • Інфекції порожнини рота

  • Виразкова хвороба (пептична виразка) шлунка і дванадцятипалої кишки

  • Інфекції жовчовивідних шляхів (холецистити, холангіти)

  • Запальні процеси малого таза

  • Ендометрит (ендоміометрит)

  • Уретрит

  • Інфекції нирок і сечовивідних шляхів

  • Інфекційний ендокардит

  • Сепсис

  • Менінгіт

  • Інфекції кісток і суглобів (гнійні артрити, остеомієліт)

  • Очні інфекції

  • Профілактика інфекцій у хірургічній практиці

  • Анаеробна інфекція

  • Розділ 2. Противірусні засоби

  • Ліки, що впливають на вірус імунодефіциту людини

  • Антиретровірусні препарати

  • Ненуклеозидні протиретровірусні препарати

  • Протигерпетичні лікарські препарати

  • Протицитомегаловірусні лікарські препарати

  • Протигрипозні препарати

  • Інтерферони й індуктори інтерферонів

  • Неовір

  • Аміксин

  • Противірусні препарати, що застосовуються для лікування хронічних гепатитів В і С

  • Ентекавір

  • Ламівудин

  • Рибавірин

  • Телапревір

  • Боцепревір

  • Розділ 3. Протигрибкові засоби

  • Мікогептин

  • Кетоконазол

  • Флуконазол

  • Ітраконазол

  • Вориконазол

  • Гризеофульвін

  • Нафтифін

  • Циклопіроксоламін

  • Ністатин

  • Декваліній

  • Розділ 4. Протипротозойні засоби

  • Гематошизотропні засоби

  • Гістошизотропні засоби

  • Гамонтотропні засоби

  • Засоби для лікування амебіазу

  • Еметин

  • Засоби для лікування трихомонозу

  • Засоби для лікування балантидіазу

  • Ароматичні діамідини (пентамідин, стильбамідин).

  • Акрихін.

  • Засоби для лікування трипаносомозу

  • Сурамін.

  • Засоби для лікування лямбліозу

  • Розділ 5. Протиглистні (антигельмінтні) засоби

  • Засоби для лікування кишкових гельмінтозів

  • Альбендазол

  • Пірантелу памоат

  • Піперазин

  • Празиквантел

  • Засоби для лікування позакишкових гельмінтозів

  • Дитразин

  • Розділ 6. Антисептичні та дезінфікуючі засоби