Розділ «75»

Близько п’ятої задубілий від безсонної ночі та холоду Нік поплентався до станції метро.

У готель прийшов за двадцять хвилин шоста, розбудивши товстуху-швейцара. Вона щось буркнула йому услід, поки він піднімався вузькими дерев’яними сходами.

Одразу впав на ліжко і заснув. Прокинувся о шостій вечора і знов затято пробрався до будинку П’єра.

Друга ніч між двох сміттєвих баків і цегляною стіною нічим не відрізнялася від першої.

«Може, він виїхав?» – думав Нік, повертаючись у понеділок уранці до готелю.

Злості він уже не відчував. Лише холод і якийсь ступор, якусь тупість, що несподівано виникла в голові й не давала думкам працювати.

Відіспавшись, подзвонив на роботу Tatjanі й домовився про зустріч.

Цього вечора вони пішли спочатку в кіно, потім у кафе. Від неї Нік і дізнався, що П’єр – Петро Терещенко – несподівано поїхав у відрядження на південь Франції. Повернеться через тиждень.

Повідомлення, хоч як не дивно, розслабило Ніка, і він, незважаючи на втому, що проглядала час від часу в його поставі, щиро усміхався окатій дівчині, якій, здавалося, все більше й більше подобався цей небагатослівний молодик із шляхетними рисами обличчя, з чітко окресленим вольовим підборіддям, із розумними проникливими очима.