Розділ «57»

– Я вам у поштову скриньку сьогодні свіжу газету заніс. Почитайте, тоді, може, зрозумієте, в чому справа! Ще раз нагадую: коли він повернеться – підкинете йому дві піґулки, а коли засне – подзвоните мені по 48–04, і ми відразу вас забираємо. Все!

Голос телефонного інструктора цим ранком здався Нікові особливо відразливим.

Погляд Ніка впав на порожнє блюдце, що стояло на підлозі. Він уже три дні нічого не наливав туди, а значить, і черепаха нічого не пила.

У холодильнику молока не було, і Нік наповнив блюдце водою з-під крана.

У голові все ще гуло, і в роті було сухо. Ця сухість змусила Ніка гостро відчути свою провину перед черепахою, залишеною без води на три доби. Собі він теж налив склянку води з-під крана і випив одним ковтком.

За вікном світило в’яле осіннє сонце.

– Саратов, Саратов, – прошепотів Нік, дивлячись у вікно, за яким лежав чужий, байдужий йому світ.

Перед будинком проїхала машина, і Нік підскочив до вікна, тут же відчувши, як цей різкий порух відгукнувся болем у голові.

За будинок навпроти звертав червоний «фольксваген гольф».

Зітхнувши з полегшенням, Нік сів на свій матрац. Він більше не хотів бачити Сахна, не хотів, щоб той повертався. Не хотів його вбивати.

«Їм однаково доведеться відправити мене назад, – думав він. – Адже Сахно не повернеться, напевно не повернеться…»

Захотілося їсти, але холодильник був порожній – тільки три бляшанки пива. У кишені залишалося двісті марок.

Нік сходив у магазин, купив дві консервні банки квасоляного супу, хліб, ковбасу. По дорозі згадав про газету, залишену для нього в поштовій скриньці.

Вже удома розгорнув її, проглянув і тут же натрапив на заголовок:

«Учора ввечері на набережній недалеко від пам’ятника Бісмарку було вбито Ференца Пергеді – угорця, що контролював постачання молодих жінок зі Східної Європи в підпільні будинки розпусти району Північний Рейн-Вестфалія. Останнім часом, за даними поліції, він намагався взяти під свій контроль торгівлю контрабандними сигаретами – традиційним промислом общини глухонімих. Минулого року під час сутички з російською мафією було вбито двох його охоронців і коханку-німкеню. За даними свідків, у Ференца Пергеді стріляв невисокий чоловік років сорока, що сховався на чорному ритуальному лімузині, за кермом якого сиділа світловолоса жінка років двадцяти п’яти. Поліція Кобленца буде вдячна за будь-які додаткові відомості про цей інцидент».

– Ритуальний лімузин із блондинкою за кермом? – здивувався Нік.

На його обличчі з’явилася дивна посмішка.

«Тепер він точно не повернеться, – думав Нік. – Або не встигне повернутись, якщо засікли автомобіль. Не дуже-то багато таких ритуальних лімузинів їздить по дорогах».

Стала зрозумілішою рішучість телефонного інструктора позбутися Сахна. Але Ніку на цю рішучість було наплювати. Він пожував сухими губами, випив іще води з-під крана. Підійшов до столу, на якому стояла недопита пляшка «Абсолюту». Рука потяглася до пляшки. Нік спробував стриматись, але не зміг.