Розділ «41»

– Ніколас? Як настрій? – усе той же голос.

Нік не знав, що відповісти.

Не було в нього настрою відповідати на такі запитання.

– Можете заховати піґулки, тільки недалеко. Це був жарт. Ви не наслідили…

Нік повільно відвів мікрофон трубки вбік і матюкнувся.

– Правильно, – сказав знайомий голос незнайомої людини. – Ви вмієте знімати напруження! А тепер візьміть ручку й папір.

Дві хвилини Нік писав під диктування маршрут завтрашньої поїздки, адресу нового об’єкта їхньої уваги.

– Повторіть усе! – попросив співрозмовник.

Нік повторив.

– Тепер слухайте далі. До будинку вам не пробратися – там огорожа під відеооглядом і з охороною. По дорозі купите в будь-якому магазині кілограмів чотири замороженої риби і перекинете її за огорожу. Після цього повертайтеся в Ойскірхен.

– І це все? – здивувався Нік.

– Так.

– Але ви ж сказали, що туди їхати чотири години!

– Так, – спокійно підтвердив співрозмовник. – І доведеться ще кілька разів туди їздити, так що заздалегідь налаштуйтеся на далеку дорогу! Ага, пора закінчувати, ваш дружок повертається! Щасливо!

Опустивши трубку, Нік прислухався. Ледве розрізнив звук іще далекого автомобіля. Підійшов до вікна. Через кілька хвилин дійсно побачив лімузин, що проїхав під будинком.

Сахно був у чудовому настрої. Очі його горіли нездоровим веселим вогнем. Нік навіть позаздрив йому, все ще намагаючись пов’язати цей вогонь із двадцятьма позиченими у нього дойчмарками.

– А навіщо ти їй води дав? – запитав, зупинившись над черепахою, Сергій. – Молоко ж є.

І він виплеснув рештки води в умивальник, налив у блюдце молока. Поставив на підлогу. Черепаха, підвівши голову, кинула погляд на свого доброзичливця і повільно поповзла до плоскої опалювальної батареї.

– Дурепа, – видихнув Сахно і посміхнувся. – Курнути хочеш? – обернувся він до Ніка.

– Ні.