Розділ «40»

– Це полковник штабу прикордонних військ Микола Павлович Вересаєв.

Віктор уважніше розглянув фотографію. Знову підвів очі на Занозіна.

– А хто знімав?

– Квартиру дасте – скажу, – жартівливо мовив стажист.

– Дам, – кивнув Віктор. – Потім наздожену і ще одну дам, щоб мало не здалося…

– Це все телебачення знімало. Програма «Ситуація». У них прямий зв’язок із пожежниками, вони часто в парі їздять. А тоді в оператора і фотоапарат був із собою.

– А ти як дізнався?

– Вирішив із пожежниками поговорити, вони і згадали.

– Молодець, – Віктор усміхнувся. – Отак ти справді до квартири дослужишся, якщо не зіпсуєшся! Тільки що з цією фотографією робити?

– А ви на руки полковника подивіться.

Віктор підійшов зі знімком до вікна. Обгорілий труп лежав на підлозі, згорнувшись калачиком. Права рука була заведена назад, а ліва простягнута вперед. Обгорілі пальці всі були на одну фалангу коротші – тонке прогоряє першим. Віктор уважно розглядав обгорілі пальці й помітив, що великий палець правої руки взагалі відсутній. Вірогідно, від нього мала б залишитися нижня фаланга, адже він товщий за інші пальці. Та й на лівій руці великий палець був видний майже повністю. Обвуглений, але нормального розміру.

– А ти бачив те, що вони зняли? – запитав Віктор.

– Ні, у них не збереглося. Тільки цей знімок.

– Ну гаразд, і на цьому спасибі.

Занозін пішов. Віктор подивився на годинник – за п’ять хвилин четверта. Через дві години привезуть закордонний паспорт. Є час подумати про побачене.