TextBook Нік неголосно постукав. Ніхто не відреагував. Він постукав голосніше. Потім стукав іще декілька хвилин, неголосно, але наполегливо.
Почувши скрип дерев’яних сходів, перестав. Кроки завмерли за дверима, і вони прочинились. У отворі Нік побачив заспане обличчя Валентина.
– Вибачте, заради бога, – заговорив Нік. – У мене до вас на три хвилини розмова… Я б пізніше прийшов, але не можу…
Валентин, придивившись, упізнав гостя. Відчинив двері.
– Я нездужаю, – признався він Нікові. – Чи то застудився, чи то отруївся чимось. Біс його знає… Чай будете?
Коли вони вже всілися з чаєм за довгим сосновим столом, Нік дістав із кулька електробритву та ручку.
– Це вам і вашій дружині… У мене до вас велике прохання. Ви нікому не говорили про мене?
– Ні, – здивовано відповів Валентин.
– І не потрібно. Будь ласка. Я не можу вам усього розповісти, але я потрапив у такі обставини, що мені доведеться на якийсь час поїхати… І я хотів залишити вам найцінніше на збереження, тому що більше тут нікого не знаю…
Він виклав на стіл кульок.
– Тут гроші, документи. Я вам напишу про всяк випадок адресу дружини – вона зараз у рідні в Саратові. Якщо мене довго не буде, приміром, місяців два, напишіть їм, скажіть, що у вас мої речі… Я зараз адресу дам…
Переписавши із записника адресу, він простягнув її Валентину, потім, передумавши, опустив її в кульок із речами.
– Так краще, – сказав він. – Так не загубиться. Ви вибачте, що я вас навантажую…
– Нічого-нічого, – Валентин кивнув.
Його червоні очі цього ранку хворобливо дивилися на світ, і Нік дійсно почувався винуватим. Він раптом подумав, що зараз і Світлана прокинеться, спуститься, і йому буде ще більше незручно.
– Я піду вже, а ви лягайте. Вибачте, що розбудив…
Нік підвівся з-за столу і, кивнувши на прощання, вийшов із будинку.
Повернувся до себе спокійний, із почуттям виконаного обов’язку. Ще раз поснідав.
Подивився на годинник – усього лише за десять хвилин восьма.
Вийшов знову на вулицю і сів на дерев’яний поріжок. Прислухався до дзвінкого співу птахів. Ранок був чудовий, казковий. Сонце, птахи, яскрава зелень. Добре, якби все це тривало і тривало, супроводжуючи його життя.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гра у відрізаний палець» автора Курков А.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „10“ на сторінці 2. Приємного читання.