Зелені дубочки – то парубочки,
Червона калина – то дівчина.
Іноді дівчатам доводилося робити кілька "Марен". Ставалося це в тому разі, якщо хлопці жартома віднімали "Марену" й починали біля неї стрибати та співати. Тоді дівчата бралися до виготовлення іншої "Марени", але вони зовсім не ображалися на хлопців, оскільки вважалося, що кожна наступна "Марена" краща за попередню.
Обклавши для кращого горіння "Купала" й "Марену" сухою травою або соломою, потім стрибали, іноді супроводжуючи стрибки піснями:
Ой, на горі, на горі
Горіли купальські вогні.
А то не вогні горять,
То ж дівчата ходять.
Узагалі-το, паливо для святкового вогнища хлопці збирають по всьому селу. Просити не годиться, тому односельці утворюють так звану "перейму": виносять і складають на вулиці старі солом'яники, розсохлі бочки, подерті кошики, тріски та поліна. Хлопці все це пакували у великий куль – козуб і несли до купайлиці, де під дівочі співи розкладали величезне багаття.
Ось один із варіантів розпалення святкового вогнища: справжнім мистецтвом вважається, якщо вдасться розкласти вогонь навколо молодого оздобленого квітами дерева так, щоб дерево не було пошкоджене вогнем. Слід зауважити на тому, що молодь завжди намагається розкладати святкові вогнища подалі від домів і господарських будівель, щоб випадково не наробити лиха. Найкраще вибрати місце на пагорбі понад річкою, а якщо дійство відбувається на узліссі, то слід подалі відійти від дерев, на середину галявини. А з "Мареною" замість спалювання іноді "розправлялися" простіше: після пісень та ігор урочисто топили в річці:
Мареночка потонула,
Наверх кісочки зринула.
Молодь може за бажанням приєднатися до "Марени" – теж скупатися, але старі люди вважають, що по "Марену" під час утоплення приходить нечисть, тож не варто ризикувати, знаходячись разом із нею у воді.
Традиція робити солом'яне опудало – щось подібне до наших "Купала" й "Марени". – була або й зберігається до наших днів і в інших народів. Зокрема, солом'яну людину топлять або розривають на шматки чехи, кидають у криницю німці. Англійці та навіть індійці прикрашають деревце квітами та кольоровою тканиною, далі слідують ігри й танці (здебільшого молоді) навколо цього деревця.
У деяких місцевостях України на роль "Купала" обирали дитину. Напевно, набагато приємніше уквітчувати дитя, ніж вербову гілку. Опісля навколо дитини водять хороводи:
Ой, Купалонько купався,
Та на берегу сушився...
Ясна річ, після всіх ігрищ дитину не намагалися втопити подібно до солом'яної "Марени" або спалити на зразок вербового "Купала".
Діти в деяких місцевостях нашої країни теж виготовляють власного "Купала", найчастіше з кропиви. Наслідуючи "дорослі традиції", діти співають біля свого "Купала", потім перестрибують через нього. При цьому слід бути дуже обережним: якщо, перестрибуючи, зачепити ногами кропиву, то вона пектиме не гірше від вогню. Через вогонь діти не стрибають – тільки через імпровізовані опудала з трави, які після того, як діти набавляться досхочу, традиція велить кинути у воду
У цей день були в ходу жартівливі пісеньки молоді: дівчата таким чином намагалися привернути увагу хлопців, а хлопці використовували слушну нагоду позалицятися до дівчат:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День Івана Купала (Різдво Предтечі)“ на сторінці 2. Приємного читання.
