Тільки витрішки ловити.
Дівчатам треба бути дуже уважними, адже хлопці, навіть співаючи пісень, здатні на всілякі "капості". Ось уже один гурт наймолодших з них намагається "непомітно" обплутати дівчат червоними нитками, щоб потім, затягнувши петлю, збити їх докупи та змусити, якщо не віддати калету, то принаймні поцілувати кожного з парубків. А тим часом інша парубоцька ватага також "непомітно" шукає заховану дівчатами калету. Отже, дівчатам ні на мить не можна втрачати пильності – інакше калета без викупу дістанеться хитрим хлопцям. Коли ж усі спроби парубків виявляться марними, дівчата починають вимагати у них за калету три відкупні подарунки. На це хлопці радо погоджуються, урочисто жартівливо вручаючи їм свої подарунки "із секретом": то мішок... з котами, то коробку... з мишами чи тарганами чи ще щось незвичайне, а то й так – виберуть з-поміж себе "найкращого" й віддають його від щирого серця дівчатам як "найзаповітнішу дівочу мрію ". Дівчата, звісно, зрештою відмовляються від таких " дарунків " і у відповідь загадують три свої бажання, що їх мусять задовольнити хлопці задля отримання налети.
Серед цих "бажань" можуть бути, наприклад, і такі:
+ Наливають у глибоку таріль вина, пива чи будь-якого іншого напою. Котрась із дівчат кидає у таріль свого персня й викликає парубка, який їй видається привабливим, щоб дістати перстень, не замочивши носа.
• Дівчата завчасно і, зрозуміло, щоб ніхто з хлопців не бачив, готують тарілку з борошном, після чого її накривають папером і ставлять перед парубками на низькому ослінчику. На папір кладуть більш-менш крупні паперові гроші й викликають двох "найхазяйновитіших" хлопців, які "вміють дати раду грошам". їм дівчата зав'язують хустками очі, а потім розкручують сміливців кілька разів у різні боки та ставлять навколішки біля ослінчика з тарілкою та грішми один навпроти одного.
Пояснюють, що кожному треба намагатися здути гроші у бік іншого. Оголошується така умова: хто з хлопців "передме" гроші на бік іншого через наперед обумовлену межу, той не лише забирає банкнота, але й цілує найвродливішу (на його смак) із дівчат. Хлопці, звісно, на це погоджуються. Та тільки-но хлопці почнуть змагатися, "підступні" дівчата непомітно для них миттєво вихоплюють гроші разом з папером, що укривав тарілку з борошном... Бідолашні хлопці, спочатку не розуміючи в чому річ, під загальний сміх не помічають, що задувають один одного борошном. Коли ж врешті зрозуміють, що щось негаразд, – стає надто пізно, адже й обличчя, й одяг їхній побіліють...
На нитці дівчата підвішують яблуко, що перед тим дуже майстерно (тобто зовні непомітно) начиняють борошном. Викликаються два "найспритніші" парубки. їм зав'язують хустками очі та пропонують наввипередки надкусити підвішений між ними "солодкий плід". Хто перший надкусить – здобуває право доїсти яблуко й отримати поцілунок найвродливішої (за вибором хлопця) з дівчат. Коли після багатьох спроб під загальний сміх глядачів котрийсь із хлопців надкусить "солодкий плід", йому стає вже не до поцілунків. Хоча, як знати...
Дівчата на свій розсуд можуть вигадувати й інші не менш цікаві "підступні" завдання. Звичайно ж, потай від хлопців, котрі готові належним чином оцінити дівочу кмітливість, вигадки та жарти. Нарешті хлопці, задовольнивши всі забаганки дівчат, отримують право на калету.
"Умилостивившись", дівчата її врочисто виносять під радісний лемент парубоцтва та вішають на сволок.
Біля підвішеної калети необхідно поставити "вартового" – це буде "пан Кахетинський", веселий хлопець, бажано душа компанії. До рук він бере вмочений у сажу квач і, ставши під калетою, починає припрошувати гостей по черзі: "Я, пан Кахетинський, запрошую пана Коцюбинського кусати калету". "Пан Коцюбинський" (кожен учасник гри по черзі) "сідає верхи" на коцюбу та їде кусати калету. Далі відбувається жартівлива розмова на зразок:
• Доброго здоров'я, пане Кахетинський!
• Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди це ви прямуєте?
• Та калету ж їду кусати!
• А я по обличчю буду писати!
• А я таки вкушу!
• А я таки впишу!
Мета "пана Кахетинського" – розсмішити "пана Коцюбинського". "Пан Коцюбинський" має право кусати калету тільки за тієї умови, якщо витримає всі жарти "пана Калетинського" й не посміхнеться. Але навіть якщо він не засміється та збереться підстрибнути й укусити калету, усе одно досягти мети не вдасться: пан Калетинський смикає за червону стрічку, яка звисає з калети, – корж підстрибує вгору на радість усій компанії.
Якщо ж "пан Коцюбинський" хоча б посміхнеться, то "пан Калетинський" маже йому по обличчю квачем у сажі – і настає черга іншого "пана Коцюбинського" спробувати свої сили. "Пан Калетинський" залишається той самий протягом усього вечора.
Якщо ця кандидатура дуже вдала, то протягом усього вечора нікому так і не вдасться вкусити калету.
Усі спостерігачі сміються, лише один пан Коцюбинський намагається, стримавши сміх, відповісти на запитання-загадки пана Калетинського, наприклад:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „День святого Андрія Первозванного“ на сторінці 3. Приємного читання.
