Родинна. Стрічки й вінки слугують символами досягнення дівчатами шлюбного віку. Весільний вінок, незважаючи на свою подібність до святкових, є дійсно універсальним знаком, що містить у собі значну кількість різноманітних символів – від кохання та шлюбу до оберегів від "поганого ока" й інших злих сил. Знімання вінка з молодої та вдягання очіпка, як уже зазначалось, засвідчують її перехід у статус заміжньої.
Остаточно він установлюється в домі молодого, де замість очіпка чи намітки його обраниці пов'язують хустку, звичайно у тих місцевостях, де цього звичаю дотримуються. Удова тривалий час носить жалобну хустку. Характерним явищем є використання весільного вбрання як поховального у випадках смерті незаміжніх чи нежонатих людей. Тут відображене народне уявлення про те, що кожна людина повинна пройти основні етапи свого суспільного життя, а одяг виступає як найвиразніший їх символ.
За призначенням одягу, буденний, святковий, весільний.
У нього на всі свята одна лата (обрядова символіка костюма)
Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від злих сил, принести добробут, забезпечити здоров'я, допомогти в коханні.
Особливу магічну силу, як вважається, мають речі, виготовлені спеціально для того чи іншого обряду власними руками, адже людина вкладає у свою роботу душу, тому річ припиняє бути просто річчю, а стає майже чарівним засобом досягнення бажаного. Так, дівчина неодмінно повинна пошити, зв'язати, вишити щось для свого нареченого: це зміцнить їх стосунки та "зв'яже" назавжди. Символічне значення мають і обов'язкові дарунки – чоботи, що їх зять дарує тещі, та намітка – подарунок свекрусі від невістки. Те саме можна сказати про речі, що їх дарують на заручинах та післяродових обрядах. Часто на весіллі одягають навиворіт кожуха, тоді як у повсякденному житті це вважається за погану прикмету, при цьому не помітити самому, а почути чиєсь зауваження є ще гіршою прикметою. Учасники деяких обрядів нерідко перевдягаються у костюм протилежної статі, що в повсякденні у кращому разі викличе подив і нерозуміння. Таке порушення загальноприйнятих норм не засуджується саме в тому разі, коли одяг виконує свою обрядову функцію. До речі, колись своєрідною формою ігнорування етичних норм була традиція часткового, а інколи й повного оголення, що допускалося в обрядових діях. Так, щоб запобігти поширенню епідемій, навколо села проводили борозну, і робили це голі або напівголі жінки.
Роль обрядового символа часто виконує кольорова гама одягу. Так, білий колір сьогодні є уособленням чистоти та цноти, тому міцно ввійшов у весільну обрядовість, під час похорону домінує чорний. Проте так було не завжди. Споконвічно на весіллі традиційним був червоний колір. А чорний колір у поховальному одязі став символом туги, витіснивши білий, а подекуди синій.
Святі обереги
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Купи коралі, щоб женихи не пішли далі (жіночі прикраси)“ на сторінці 2. Приємного читання.
