прикмету. Для припинення посухи треба вбити жабу або повісити її живою на дереві. Жаб здавна використовують в усіляких ворожіннях, замовляннях, як приворотний або відворотний засіб. Жаб остерігаються брати в руки, боячись бородавок.
Існує чимало народних повір'їв щодо походження зозулі: то зозуля – де вдова, тому вона не в'є власного гнізда й не висиджує пташенят; то колись була жінкою, яка вбила свого чоловіка – тепер одинокою літає по лісах і ніколи не знайде собі пари; то вона є дівчиною, яка за певну провину була проклята матір'ю, батьком чи Богом. Як відомо, вона здатна віщувати строки життя та смерті. Той, хто навесні перший раз почує її голос, мусить сказати: "Зозуле, закуй мені, скільки років жити буду!". Зозуля може накувати добробут на весь рік; якщо при першій зустрічі з нею маєш у кишені гроші. Голос зозулі розкаже й про врожай: "Коли закує зозуля до Юрія на голе дерево, то буде голодне літо, а якщо на лист, то буде політай" (врожайне літо). Оскільки період кування цього птаха закінчується, коли достигає ячмінь, кажуть, що вона вдавилася колосом ячменю.
Гріхом вважається вбивство вужа, навіть ненавмисне, адже він приносить багатство й щастя. Багато хто переконаний, що й вуж здатен смоктати в корови молоко. Така корова, до речі, дає набагато більше молока, аніж звичайна.
Ніяк не звикне ліс до наших коліс (охорона природи)
Безмежний, неосяжний світ природи українець поважає здавна, тому, навіть не знаючи нічого про науку екологію, наші прабатьки намагалися використовувати її щедрі подарунки раціонально, не завдаючи великої шкоди.
Гріхом вважалася груба поведінка, нещадне винищення тварин та рослин. Тому й виробився з часом певний "кодекс честі" по відношенню до природних багатств.
• Так, під час збирання грибів, ягід, лікарських рослин слід поводитися дуже акуратно, не пошкоджуючи кореневищ, щоб рослини могли рости далі.
• Полюючи за дичиною, не прийнято переслідувати звіра, якщо в нього є малі діти. Великий гріх, моральний злочин – убити матір, яка вигодовує маля.
• Під час жнив слід дуже обережно поводитися з пташиними гніздами, переносячи їх на край поля.
• Слід дбати про озеленення своїх подвір'їв і місць проживання.
• Джерела обсаджували вербами та калиною, слідкували, щоб джерело не замулювалося.
• У суворі зими прийнято прорубувати ополонки, аби риба дихала. Ополонки, щоб вони швидко не замерзали, вкривають соломою.
• Мурашники слід огороджувати, адже ці комахи відіграють важливу роль в природному життєвому колі.
• Не можна бавитись вогнем, слід ретельно загасити вогнище після подорожі за місто на природу, адже може статися, що наступного разу нікуди буде повертатися.
Якби сучасний українець завжди пам'ятав ці прості правила, що залишили йому у спадок пращури, то природа віддячувала б йому з подвійною силою...
Мабуть, не випадково автори численних художніх творів звертаються до образу мальовничої української хати, що потопає у смарагдовій зелені та сніжно-білому цвіті вишневого садочка. Біленька й чепурна, дбайливо підведена глиною, вона привітно дивиться на вас своїми віконцями й ніби запрошує завітати...
І це дійсно так. Можливо, тому, що хата для українця завжди була не лише місцем мешкання, але й святинею.
Рідна домівка
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Пошануй тварину раз, а вона тебе – десять раз (тварини, птахи, комахи)“ на сторінці 2. Приємного читання.
