• відчай і сум з приводу вічної розлуки, усвідомлення неможливості повернення рідної душі.
До речі, голосіння як художній вислів туги, горя, болю й розпуки з приводу трагічного моменту в житті людини співаються у хвилини відчаю, що не обов'язково пов'язані зі смертю. Прийнято голосити і з приводу неврожаю, тяжкої хвороби, сирітської долі, одинокої старості.
Подамо для прикладу таке голосіння:
Мій таточку, мій ріднесенький,
Мій таточку, мій старесенький!
Нащо ж ви нас покидаєте?
Кому ви нас уручаєте?
Чи ви дубові сухому, ,
Чи ви батенькові чужому?
Чи холодній стіні,
Чи чужій, мій таточку, чужині?
Сухий дуб, мій таточку, не розів'ється,
А чужий батенько до нас і не обізветься.
Холодна стіна не гріє;
А чужа чужина не пожаліє.
Та лучше ж мені, мій таточку, важкий камінь котить,
Ніж чужому батенькові годить.
Та я чужому батенькові зроблю ділечко, та й переробиться,
А скажу словечко, та й переговориться.
Та моє ділечко, мій таточку, не в лад,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Люба моя Україна. Свята, традиції, звичаї, обряди, прикмети та повір'я українського народу» автора Шкода М.Н. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Померлого плачем не воскресиш (голосіння)“ на сторінці 2. Приємного читання.
