У IV ст. особливо наочно проявилася пристрасть до компендіумів – коротких компілятивних переказів джерел. Характерні для цієї епохи короткі життєписи Секста Аврелія Віктора і невеликий компілятивний підручник з римської історії, написаний Свтропієм на замовлення імператора Валента. В ньому коротко викладалися всі важливі факти минулого від заснування Рима до часів правління самого Валента.
Додамо, що захоплення короткими компендіумами і підручниками, в яких могли б зберегтися знання, накопичені античним світом, було характерне не лише для історіографії, але й для інших наук. Звідси – поява у V ст. енциклопедії "семи вільних мистецтв" Марціана Капелли з алегоричною назвою "Про шлюб Філології з Меркурієм". В оповіданні про сім подарунків, які Філологія отримала до весілля від закоханого в неї Меркурія, зібрані найрізноманітніші свідчення з риторики, астрономії, геометрії та інших наук. Цей енциклопедичний звід античних знань став дуже корисним для розвитку наук і мистецтва у середньовічній Європі. Приблизно таку ж роль у сфері латинської грамотності відіграв написаний у IV ст. підручник Елія Доната, що користувався в середньовічних школах нечуваною популярністю.
Поділ Імперії підірвав тісні зв'язки між грецькою і латинською культурами. Якщо в II ст. н.е. знання грецької мови в Італії та західних провінціях було значно поширеним, то вже в III ст. послаблення торговельних та інших контактів між частинами величезної держави зробили грецьку мову для багатьох на Заході незрозумілою. Красномовний факт, що навіть такий освічений письменник V ст., як Аврелій Августин, зізнавався у слабкому знанні грецької чи навіть у повному її незнанні. У зв'язку з цим потрібні були переклади. Серед християнських письменників найбільше для перекладу грецьких творів на латинь зробили Ієронім та його друг, а пізніше суперник Руфін Аквілейський. Вони перекладали твори Орігена й Євсевія, Григорія Назіанського і Василія Великого. Грецьких філософів особливо ретельно перекладав Марій Вікторин з Африки – його перекладами Платона користувався Августин. Отож і після послаблення зв'язків між західною та східною частинами Імперії грецька інтелектуальна спадщина залишалася відомою на Заході в латинських перекладах.
Серед істориків Пізньої імперії варто назвати Євсевія (IV ст.), Кесарійського єпископа, автора "Церковної історії" в 10 книгах грецькою мовою. Загальною для всіх пізньоримських істориків філософією історії став погляд на історичний процес як на боротьбу ірраціонального і раціонального начал – Долі (Fortuna) і Доброчесності (Virtus), розуміючи під останнім словом усю сукупність людських зусиль і прагнень.
Латинський напис Корбулона
ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ“ на сторінці 2. Приємного читання.
