Отже, він не єдиносущний Богові-Отцю, а подібносущний йому. У грецькій мові різниця в цих словах полягає лише в одній букві "і" (Голюусіус чи Гомоіусіос). Але в цю різницю було закладено дуже велике смислове значення: чи є Ісус Христос Богом? Адже він був лише подібний Богові. Йшлося про долю християнства. Арій одразу знайшов спільників: сім пресвітерів і дванадцять дияконів були його першими послідовниками. З часом під прапором Арія зібралися маси населення Єгипту, невдоволені церковними порядками, а також прихильники язичницької ідеології. Аріанство проникало до варварських племен, і під його прапором велася боротьба проти Імперії.
Імператор Константин, який на той час визначився відносно християнства як майбутньої державної релігії, кинувся його рятувати. Для подолання аріанства йому довелося скликати Вселенський собор. Аріанство було засуджене собором, але не так послідовно і рішуче, як були засуджені інші єресі. Було прийнято рішення про рівність сутностей двох перших осіб Трійці, що стало великою поступкою аріанству. Правда, аріанці рішення не підписали, і розпочалися утиски їх і церквою, і державою.
Проте син Константина Констанцій II (337 - 361 pp.) реабілітував аріанство. І лише в 381 р. II Вселенський собор у Константинополі за імператора Феодосія І Великого (379 - 395 pp.) остаточно засудив аріанство і сформував богословське положення "одна-єдина божественна субстанція в трьох особах". Проте аріанство ще довго існувало у варварських народів (готів, вандалів, лангобардів).
Частина непримиримих монтаністів у Північній Африці на чолі з єпископом Донатом започаткували нову єресь - донатизм. З нею пов'язаний виступ північноафриканських рабів і колонів - рух агоністиків або циркумцеліонів (бродяг). Агоністи називали себе борцями за справедливу віру. Особливо сильного розмаху досяг рух у 40-х роках IV ст. Повстанці спалювали і грабували помістя заможних, катували багатих, звільняли рабів і колонів. Рух став настільки радикальним, що керівництво донатистів відмежувалося від нього. Римська армія двічі завдавала поразки агоністам. Проте окремі донатистські общини продовжували існувати до Vin ст. (до мусульманського завоювання).
Про силу християнських ідей та організацій свідчила також невдала спроба Юліана Відступника (361 -363 pp.) відтіснити християнство від суспільного життя і державних справ. Його наступник
Юліан II Відступник
Кирило Александрійський
Вселенський собор у Халкидоні
Іовіан (363 - 364 pp.) знову заборонив язичництво і повернувся до християнства. Всі інші імператори підтримували християнство.
Проте це не захистило християнську релігію від нових єресей. У IV ст. виникло несторіанство на чолі з Константинопольським патріархом Несторієм (помер бл. 450 р.). Він вчив, що Ісус - це людина, яка лише зовні з'єднується з другою особою Трійці, з Богом-Сином, тому Діва Марія зовсім не Богородиця, а лише христородиця, видатна жінка, яка народила видатну людину. Ця заява викликала шалений опір із боку монахів і священиків. Феодосій II зібрав III Вселенський собор в Ефесі, де на першій сесії 153 єпископи засудили несторіанство.
Проте з прибуттям на собор інших єпископів ситуація почала складатися на користь Несторія. Його супротивник Александрійський єпископ Кирило з монахом Євтихієм по-новому виклали христологічну доктрину: в Ісусі є лише одна божественна природа. Це і поклало початок монофізитству. Тепер уже засуджували Євтихія. Знову скликали собор в Ефесі, і при підтримці імператорської влади Євтихій був виправданий. Але Римський єпископ не визнав такого рішення. Релігійна боротьба продовжувалася.
Імператор Маркіан (450 - 457 pp.) був проти єресей і зібрав IV Вселенський собор у Халкидоні в 451 р., на якому 450 східних єпископів засудили і несторіанство, і монофізитство. Про Ісуса сказано: "Дві різні і неподільні природи в одній особі". Єретики цього визначення не визнали й утворили свої церкви. Послідовники несторіанства є і тепер в Ірані, Іраку, Сирії. Монофізитство знайшло плідний ґрунт на Сході як привід для відокремлення деяких церков.
Таким чином, християнство та християнська Церква до IV ст. сформувалися організаційно, здобули перемогу у внутрішній боротьбі з єресями і були визнані панівними в Римській імперії, тобто християнство стало державною і панівною релігією.
РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ“ на сторінці 2. Приємного читання.
