Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

Культура Античності

Тиберій

представниках якої (Веспасіан, Типі) панувала згода з сенатом, перервана при Доміціані.

Після цього близько 100 років Римом правили "добрі імператори". Вони, як правило, діяли у згоді з сенатом, турбувалися про благоустрій провінцій, успішно вели війни, шанували римські традиції, покровительствували наукам і мистецтву. Особливо прославилися імператор-воїн Марк Ульпій Траян, перший імператор, який народився поза Італією, Марк Аврелій Антонін, імператор-філософ, "мудрець на троні". Але з приходом сина Марка Аврелія Коммода епоха "добрих мудреців" завершилася.

Зовнішня політика імперії у ці століття залишалася швидше оборонною, хоча і з'являлися нові провінції (Британія). Але туди, куди не добиралися римські воїни, все частіше прибували римські купці. Римські монети і товари знаходять у багатьох похованнях на території Північної, Центральної і Східної Європи.

Із втратою ролі сенату важливі політичні рішення імператор приймав разом зі своїми радниками, в число яких входили друзі правителя ("amicus"), їх підбір визначався характером імператора, подібно як стиль його життя багато в чому впливав на стиль життя вищих сановників.

Стосовно міського плебсу імператори продовжували політику епохи Республіки - "хліба і видовищ". І надалі близько 200 тис. людей користувалися дармовими роздачами хліба, а нелегке життя міщан скрашувалося пишними іграми і видовищами: перегони колісниць, гладіаторські бої, морські битви - навмахгі, бої з дикими звірами тощо. Про розмах видовищ можна судити при відкритті амфітеатру Флавіїв імператором Титом: було вбито 9 тис. звірів, а під час чотиримісячних урочистостей, присвячених перемозі Траяна над даками у 107 р. н.е., - 11 тис. тварин.

Не вдалося принцепсам відновити і традиційну римську сімейну мораль. Історичні факти підтверджують гіркий жарт філософа Сенеки, що в Римі є жінки, які рахують свої роки не за кількістю консулів, а за кількістю чоловіків, які в них були. А мораліст Плутарх навіть радив законним дружинам не надто хвилюватися, що чоловіки зраджують їм з гетерами чи рабинями.

Імператор Тит

Імператор Тит

Одним із важливих явищ соціально-економічного життя римського суспільства був початок кризи рабовласницького господарства (зменшення припливу рабів через перехід до оборонної тактики, нестача робочої сили у латифундіях), що вело до появи колонату. Основою відносин колонів із земельним власником був договір, за яким колони зобов'язувалися віддавати землевласнику 1/3 врожаю і 6 днів на рік працювати на панській землі.

Криза рабовласницьких відносин проявилася і в зміні суспільних поглядів на рабів. Про рабів стали говорити як про людей, які мають свій гонор (Сенека). Імператор Адріан заборонив піддавати рабів смертній карі, а його наступник Антонін Пій надав рабам право ховатися у храмах біля вівтаря і статуй імператорів.

Змінилося ставлення римської влади до провінцій. Під час Республіки провінції розглядалися як predia populi Romani - власність римського народу, яка покликана збагачувати панів світу – римлян. В імператорський період прибутки з провінцій надходили у скарбницю принцепса, а спеціальні чиновники стежили за зловживаннями намісників провінцій. Інше явище - все більша участь провінційної верхівки у правлінні Римською державою. Упродовж І - II ст. жителі провінцій отримували права латинських, а іноді й римських громадян, поки у 212 р. імператор Каракалла не подарував римське громадянство усьому вільнонародженому населенню провінцій. А ще раніше вихідці з Італії, Галлії, Греції, Африки, Азії отримали доступ у сенат, і деякі з них добилися навіть імператорської влади (Траян, Адріан, Антонін Пій).

І - ІІ ст. були періодом бурхливого розвитку провінційних міст. Поряд із багатьма старими елліністичними центрами з'явилися і нові міста, правове становище яких було різним: колонії, мупіципії або "civitates". Проте, у міру посилення централізованих тенденцій в Імперії, римська влада почала активно втручатися у життя колоній і мупіципій, обмеживши автономію провінційних міст. Хоча стиль життя в них зазвичай повторював стиль життя у столиці.

Поділ праці всередині Імперії привів до спеціалізації виробництва в окремих провінціях (Сирія - пурпурові тканини, скло, коштовні метали; Єгипет – льон, папірус, пшениця; Африка – дикі звірі, слонова кістка; Іспанія – золото, срібло, олово, мідь, залізо; Галлія – вина, керамічні вироби тощо). Неважко помітити, що провінції обмінювалися головним чином сільськогосподарською продукцією і предметами розкоші.

Каракалла

Адріан

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ
  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря