Аппій Клавдій Цек (Сліпий)
давнішим прикладом римського ораторського мистецтва вважалася промова Аппія Клавдія Цека в сенаті, в якій відкидалися мирні пропозиції Пірра, але соціальна дійсність наклала свій відбиток на римську риторику. Ораторське мистецтво розвивалося на шкоду простоті, щирості і правдивості. Наприклад, у судовому красномовстві юридична істина відступала на задній план. Оратор турбувався не про те, щоб його позиція була істинною, а про те, щоб вона здавалася правдоподібною. Звичайним прийомом політичних промов була інвектива: політичні суперники виставлялися в поганому світлі, оратори користувалися різними чутками й плітками, вони грали на легковірності і навіть на забобонності своїх слухачів.
Красномовство відігравало значну роль у суспільному житті. Цицерон зазначав: "Є два мистецтва, які можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне - це мистецтво полководця, інше - мистецтво доброго оратора" [За Мурену, 14. 30]. Ораторське мистецтво наприкінці Республіки тісно пов'язувалося з життям. Свій зміст воно черпало з римських державних і приватних відносин. Незважаючи на деяку штучність, воно набирало такої форми, яка була доступна більшості. В цю епоху воно мало до певної міри народний характер.
Роль риторики не можна зводити лише до мистецтва складання промов. Елементи риторики зустрічаються в різних публіцистичних творах того часу, в римській історіографії, художній літературі та в римському праві. Ораторське мистецтво сприяло розвитку і вдосконаленню латинської мови, оскільки велике значення надавалося правильності і точності висловлювань, а також пластичності, витонченості і звучанню промови.
Видатним оратором пізньореспубліканського часу можна вважати Гая Гракха. Цицерон, засуджуючи його політичні погляди, визнавав виняткові ораторські здібності Гая: "У красномовстві йому не було рівних" [Брут, 33, 125].
Наприкінці II - на початку І ст. до н.е. прославився Марк Антоній, дід майбутнього тріумвіра, консул 99 р. до н.е., вбитий 87 р. до н.е. маріанцями, та Луцій Ліципій Красс. А в першій половині І ст. до н.е. в римському ораторському мистецтві поширилися такі напрямки, як азіанізм і аттицизм. Перший виник у Малій Азії зразу ж після смерті Олександра Македонського. Його характерними рисами були манірність, пристрасть до зовнішніх афектів, патетичність і високопарність. Аттицизм був протилежним
Гай Гракх
Марк Туллій Цицерон
напрямком. Його прихильники наполягали на поверненні до простоти, лаконізму і ясності старих афінських ораторів. З відомих римських ораторів до першого напрямку належав Квінт Гортензій Гортал (114-50 pp. до н.е.), один із головних суперників Цицерона. А до ораторів аттичного напрямку належали Гай Юлій Цезар і Марк Юній Брут.
Видатним політичним діячем кінця Республіки був Марк Туллій Цицерон, який відіграв виняткову роль у розвитку римської культури і риторики. Його праці ще за життя визнавалися зразками латинської прози, а його листування - зразком епістолярного стилю. Він здобув визнання завдяки судовим промовам; політичні виступи закріпили за ним славу кращого оратора. У перший період своєї діяльності Цицерон перебував під впливом азіанізму, але вплив елліністичних учителів і вивчення кращих зразків грецького ораторського мистецтва допомогли йому звільнитися від крайнощів азіанського стилю і поєднати його елементи з аттицизмом. Він став прибічником патетичного красномовства, коли оратор різними прийомами впливав на почуття слухачів.
Аргументація Цицерона мала на меті переконати в справедливості своєї думки. Він допускав перебільшення, інколи спотворював хід подій, користувався неперевіреними чутками. Інвектива (побудова різних звинувачень) стала одним із суттєвих прийомів Цицерона. Тому Веррес у "Верринах", Катиліна в "Катилінаріях" і Антоній у "Філіппіках" - не реальні діячі епохи, а образи, створені звинуваченням і політичним суперником.
Промови Цицерона привертали велику кількість слухачів, з якими оратор рахувався. Досягненням своїх промов він вважав силу-силенну слів і думок. Але подекуди його промовам часто не вистачало лаконізму, нерідко він повторювався або вихваляв сам себе.
Однак у цілому його трактати ("Брут", "Оратор") та промови сприяли популяризації грецької та римської риторики, елліністичних філософських систем, латинської мови тощо.
РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА“ на сторінці 2. Приємного читання.
