МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

Культура Античності

Римська кераміка. IV ст. до н.е.

восьмиденним), у так званий nundinae, селянин приїжджав у місто на ринок, де купував потрібні ремісничі вироби в обмін на продукти сільського господарства. Ярмарки спочатку відбувалися на Форумі. Римський Форум (forum - ринкова площа) змінювався, як і саме місто. Ще в VI ст. до н.е. тут було місце торгівлі і народних зборів. Згодом давні інженери осушили болото, після чого поряд з Коміцією (площею для народних зборів) збудували Регію (regia - царський палац) і Курію (curia - приміщення засідань сенату). Пізніше до них приєднався храм Сатурна, що слугував скарбницею, і храм Конкордії (богині згоди). Через якийсь час торгівлю вивели за межі ринкової площі. Так з'явилися Овочевий ринок, Харчовий ринок, Тваринний ринок (Forum boarium).

Щотижневі ярмарки відбувалися і в інших італійських містах, а також влаштовувалися щорічні ярмарки (mercatus), які збігалися з великими святами. Тому найшанованіші з них ставали центрами ярмаркової торгівлі, будучи одночасно і центрами релігійно-політичних союзів. З таких союзів найвідомішими були: святилище Латинського Юпітера на Альбанській горі, храм Діани на Авентині в Римі і храм Вольтумни на території Вольсиній в Етрурії, священний гай богині Феронії поблизу гори Соракте (в Етрурії).

До кінця етруського періоду значних успіхів досягла і зовнішня торгівля, свідченням чого є перший договір з Карфагеном (508 р. до н.е.). Але ряд фактів з історії Ранньої республіки підтверджує, що в перші два століття римська зовнішня торгівля посідала незначне місце в середземноморському обігу. У 338 р. до н.е. римляни спалили великі кораблі анціатського флоту, оскільки не могли використати їх раціональніше, як прикрасити корабельними носами ораторську трибуну на Форумі.

282 р. до н.е. декілька римських кораблів відвідали Тарент, що було першим візитом римського флоту у південно-східні води Італії. А взагалі сильний військовий флот було створено в Римі лише в роки Першої Пунічної війни.

Археологічні дані теж підтверджують низький рівень римської торгівлі того часу. Так, наприклад, у Римі і в Лацію дуже мало аттичних виборів порівняно з етруськими містами. Нарешті, це підтверджується й пізньою появою монети в Римі.

Найдавнішим засобом обміну в Римі спочатку служили бики і вівці (вартість одного бика дорівнювала 10 вівцям), а потім перейшли до шматків бронзи (aes rude - необроблена бронза), які при торговельних операціях

Римські срібні монети

Римські срібні монети

доводилося щоразу зважувати. У Законах XII таблиць штрафи визначалися у фунтах бронзи (Табл. VIII, ст. З, 4). За законом 454 чи 430 р. до н.е. про штрафи, які накладалися магістратами, було встановлено таке співвідношення: 1 бик = 10 вівцям = 100 фунтам міді.

Ця незручна грошова система протрималася до другої половини IV ст. до н. е., коли зростання потреб держави і зв'язки з Кампанією привели до карбування монет за грецьким зразком у вигляді круга певної ваги і з певним штампом. Так з'явилася фунтова мідна монета під назвою aes grave (важка бронза), або просто as (фунт бронзи або 327,45 г). Він поділявся на: semis (1/2 фунта), uncia (1/12 фунта) по 27,3 г. На лицевій стороні фунтового аса, аверсі, було зображення дволикого бога Януса, а на зворотній, реверсі, – носова частина корабля. У подальшому вага аса стала зменшуватись, дійшовши до початкової (унціальний ас).

Водночас Рим на договірних умовах використовував монетні двори деяких кампанських міст для випуску срібної монети грецького типу (драхми) з римським штампом (на монеті легенда: Romano чи Roma). Цими монетами римляни розплачувалися на півдні Італії. З 340 р. до н.е. в Капуї срібну римську монету дідрахму карбували вагою 7,58 г, пізніше – в 6,82 г.

Власна срібна монета з'явилася в Римі лише в 268 р. до н.е. Це був денарій (буквально - "десять асів"), який поділявся на сестерції (2,5 аса) і важив 4,55 г. А золоту монету стали карбувати в Римі лише в останній чверті ПІ ст. до н.е. Під час Другої Пунічної війни поширилася перша золота монета - скрупул, що дорівнювалася 20 срібним сестерціям. З історії монетної справи у Римі важливі свідчення повідомляє Пліній Старший (Природнича історія, XXXIII, 42-48). Він відзначає, що до 275 р. до н.е. (цар Пірр покинув територію Італії зі своїми військами) римський народ перебував у щасливому незнанні грошей з дорогоцінних металів, а в обігу були лише мідні аси. При всіх розрахунках гроші відміряли на вагу, тому, наприклад, платня воїнам у Римі називалася "stypendia" (від pendo -зважую), а скарбника називали диспенсатор.

Практичні римляни рано почали думати про комунікації, які б сприяли розвиткові торговельних відносин, і перш за все про будівництво доріг. І хоча за довгий час у сфері комунікацій пройшли колосальні зміни, римські дороги донині служать людям. Першою з них була дорога Via Appia, побудована цензором 312 р. до н.е. Аппієм Клавдієм. На наміченій трасі двома борознами один за одним знімали шар землі, добираючись до скельних порід. На цій кам'яній основі клали потім послідовно 4 шари різноманітних матеріалів заввишки до 1,5 м. Перший шар, "статумен", складали плоскі каміння, скріплені глиною (близько

Аппієва дорога поблизу Рима

Аппієва дорога поблизу Рима

30-60 см). На "статумен" клали суцільним шаром дрібні камінці, осколки каміння і цегли (заввишки близько 20 см). Третій шар (від ЗО до 50 см) був з піску або гравію. Останній верхній шар "summum dorsum", монолітний і гладкий, складали широкі кам'яні плити або ж рівномірно розсипаний гравій – товщина верхнього шару теж складала 20-30 см. По обидва боки дороги пролягали тротуари, "margines", призначені для пішоходів і викладені кам'яними плитами менших розмірів. Щоб убезпечити покриття дороги від руйнівних дій опадів по обидва боки тракту викопували рови, куди стікала дощова вода.

І будівництво, і підтримання дороги в належному стані вимагало коштів. Підраховано, що будівництво ділянки дороги завдовжки 121 км, що проходила місцевістю, вільною від природних перешкод і не вимагала прокладки тунелей, осушення боліт, обходилося у 100 тис. сестерцій. Ремонт дороги теж був недешевим і вони відновлювалися за рахунок державної скарбниці або за кошти полководців від захопленої військової здобичі.

Важко було уявити дороги без мостів, що спочатку були дерев'яними, а згодом - кам'яними і бетонними. На потужні кам'яні стовпи клали кам'яні або бетонні блоки, товщина яких сягала 12 м: на такій основі зводили аркові склепіння із кам'яних блоків, скріплених між собою залізними скобами; місця кріплення заливалися рідким оловом. Верхня площадка мосту завширшки від 3 до 19 м була обмежена з обох боків балюстрадами. Для пішоходів робили по боках спеціальні проходи.

Для позначення відстані на дорогах римляни використовували стовпи або просто велике каміння - міліарії, встановлені через кожні 1000 кроків, що складало 1485 м. Міліарії є також цінним джерелом з римської історії: написи, чиїми зусиллями побудована дорога, хто контролював хід робіт, на цих каміннях містять свідчення і про те, хто ними керував, коли була введена в експлуатацію; позначалися також відстані між містами (з часів Гая Гракха). А за наказом Октавіана Августа на римському Форумі встановили "золотий міліарій" як вихідну точку римських доріг.

Наступний розділ:

РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН
  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря