ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ

Культура Античності

На півночі височіли важкодоступні Альпи, що сягали 4800 м. Під ними розміщувалася простора низина долини р. Падус (сучас. По). На північному заході від Альп відходять Апеннінські гори, які тягнуться вздовж усього півострова, розчленовуючись на декілька хребтів. Вони являють собою ряд невисоких гірських пасом і лише деякі їхні вершини мали 2500 м над рівнем моря. Ці гірські пасма не перешкоджали сполученню між окремими областями, і в цьому відношенні Італія мала значні переваги перед Грецією.

Умбрія. Ущелина в Апеннінських горах

Умбрія. Ущелина в Апеннінських горах

Помітну роль у геологічних змінах півострова відігравали вулкани, тому в багатьох місцях Італії ґрунт вулканічного походження. Найвідомішими були вулкани Етна (безперервно діючий і сьогодні) на о. Сицилія та Везувій на південному узбережжі Італії, який тривалий час вважався недіючим. Але в серпні 79 р. н.е. стався його раптовий вибух, і до сьогодні Везувій залишається діючим вулканом.

На відміну від Греції, Італія славилася багатством зрошуваних ріками рівнин і родючістю покритих кормовими травами гірських схилів. У багатьох місцях гори пересікалися річками різної величини. Найбільшою водоносною артерією була р. Падус, яка мала ряд судноплавних приток - Тицин, Требію, Парму. В Адріатику несли свої води Рубікон, Ауфід, Метпавр, а в Тирренське море текли Арко, Лірис, Вольтурн та Тибр, причому остання річка була судноплавною. При таненні снігів навіть невеликі річки широко розливалися, заболочуючи місцевість. Тосканські (поблизу гирла Арно) та Помптинські болота (пониззя Тибру) вважалися непрохідними.

У Північній та Середній Італії було також багато озер: Вербан (сучас. Лаго Маджоре) в Альпах, Бенак (Гарда), Тразименське в Етрурії, Ре- гільське і Альбанське - в "Нації, Фуцинське - в Самнії.

Кліматичними умовами Італія була подібною до багатьох областей Середземномор'я. Лише в північних районах країни морози доходили до 10 - 12 °С, а рясні опади випадали цілий рік, особливо восени та взимку. Середня температура липня сягала позначки 23 – 25 °С. Середня Італія відзначалася теплим і м'яким кліматом, сніг випадав дуже рідко, а дощі навесні та восени. І, нарешті, клімат південних районів півострова і Сицилії вважався субтропічним: спекотне літо без дощів, тепла, м'яка зима. Однак не варто забувати, що в давнину клімат Італії був вологим і прохолоднішим від сучасного завдяки існуванню лісів, вирубаних сьогодні. Ліс затримував танення снігу, і в ґрунтах довше затримувалася волога. Це наближувало клімат давньої Італії до середньоєвропейського.

Кліматичні умови та ґрунти сприяли зростанню різноманітної рослинності. Під впливом греків по всьому півострову були посаджені виноградники і маслинові гаї. Альпи на висоті до 1700 м були покриті хвойними деревами - соснами, ялицями, ялинами. Нижче росли листяні породи: дуб, бук, благородний каштан. На схилах Апеннін були поширені мирта і лавр, а в Середній Італії росли вічнозелені кипариси, пінії, олеандри. Ще з глибокої давнини в Італії вирощували яблука, груші, гранати, мигдаль. Серед злако-

Природа Середньої Італії в Піцені

Природа Середньої Італії в Піцені

вих культур найпоширенішими були ячмінь, пшениця, полба і просо. Римляни сіяли також льон, бобові і городні культури.

Фауна Італії мало чим відрізнялася від тваринного світу середньоєвропейських країн. У лісах водилися вовки, ведмеді, кабани, лисиці, білки, зайці, а в горах - газелі, дикі кози, барани. У морях було багато риби і молюсків.

Про перше переселення людей в Італію, звичайно, не збереглося ніяких свідчень. У давнину всі загалом були переконані, що там, як і повсюдно, перші жителі були місцевого походження. Проте встановлювати походження людських рас і племен справа не історика, а антрополога. Справа ж історика - простежити постійне нашарування племен і народностей у країні та зміну однієї культури іншою.

Основним заняттям жителів стародавньої Італії було сільське господарство. Більшість областей Апеннінського півострова не відзначалися природною родючістю. Винятками були лише Етрурія з її червоноземами, Кампанія з пухким вулканічним ґрунтом і Апулія з чорноземами. Зручними для землеробства були рівнина Лацію і басейн Падусу. Однак у порівнянні з Грецією в Італії було набагато більше родючих ґрунтів, придатних для розвитку землеробства. Гірські райони Середньої і Східної Італії були зручними головним чином для занять тваринництвом.

Майже всі античні автори сходилися на тому, що Італія була країною, сприятливою для життя людини. Тут були природні укріплення, родючі ґрунти, багата рослинність і чудовий клімат. Однак італійська природа вимагала застосування людської праці Ґрунти потрібно було не лише обробляти, але й штучно зрошувати або проводити дренажні роботи, без яких земля заболочувалася і ставала непридатною для ведення землеробства. У деяких болотистих місцевостях Італії легко поширювалася малярія.

Надра Апеннінського півострова не були багатими на корисні копалини. У Альпах добували золото і мідь, в Етрурії - залізну руду, мідь і срібло, на о. Ільва - залізну руду, в Бруттії - мідь, срібло і залізну руду, а в Апеннінах - мармур і будівельний камінь. Серед інших багатств необхідно виділити сіль, яка добувалася в гирлі Тибру, і високоякісну глину (в Кампанії). Недостатня забезпеченість корисними копалинами змушувала жителів Апеннінського півострова ще з давніх-давен ввозити метали з інших країн.

У цілому ж географічні умови Італії були менш сприятливими, ніж аналогічні умови Греції.

Проте забезпеченість

Мизенський мис у Кампанії

Мизенський мис у Кампанії

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Глава 1. ВСТУП ДО КУЛЬТУРИ АНТИЧНОСТІ

  • ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ АНТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

  • ГЕОГРАФІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЙОГО ВПЛИВ НА АНТИЧНУ КУЛЬТУРУ

  • НАСЕЛЕННЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ ЯК ТВОРЕЦЬ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

  • Глава 2. МІФИ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

  • ПОХОДЖЕННЯ СВІТУ І ЛЮДЕЙ У ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ

  • ОЛІМПІЙСЬКІ БОГИ: ПОЯВА І ФУНКЦІЇ

  • ГЕРОЇ У ГРЕЦЬКІЙ МІФОЛОГІЇ (ОСНОВНІ ПРИКЛАДИ)

  • ЗЕМНІ БОГИ ТА ІНШІ БОЖЕСТВА У ГРЕЦЬКИХ МІФАХ

  • Глава 3. КРИТО-МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА І ГРЕЦІЯ ЧАСІВ ГОМЕРА

  • КРИТСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • АХЕЙСЬКА ГРЕЦІЯ В РАННЬО- ТА СЕРЕДНЬО- ЕЛЛАДСЬКИЙ ПЕРІОДИ

  • ФОРМУВАННЯ МІКЕНСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІКЕНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • ПЕРЕСЕЛЕННЯ ДОРІЙЦІВ

  • ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА

  • Глава 4. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ ГРЕЦЬКИХ ПОЛІСІВ VIII - VI ст. ДО Н.Е.

  • РЕЛІГІЯ І ФІЛОСОФІЯ АРХАЇЧНОЇ ЕПОХИ

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ І МУЗИКИ

  • ІСТОРІОГРАФІЯ І МИСТЕЦТВО

  • ПОБУТ І ВИХОВАННЯ ГРЕКІВ

  • Глава 5. ГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • ФІЛОСОФІЯ І НАУКА СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ КЛАСИЧНОГО ПЕРІОДУ

  • РОЗВИТОК ГРЕЦЬКОГО ТЕАТРУ

  • ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЦЬКОЇ РЕЛІГІЇ ТА ЗАГАЛЬНОНАРОДНІ СВЯТА

  • АРХІТЕКТУРА І СКУЛЬПТУРА

  • ЖИВОПИС І МУЗИКА

  • Глава 6. ЕЛЛІНІСТИЧНА КУЛЬТУРА

  • ПЕРІОДИЗАЦІЯ ЕЛЛІНІСТИЧНОЇ ЕПОХИ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЇЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК НАУКИ І ТЕХНІКИ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА РЕЛІГІЯ

  • ФІЛОСОФСЬКІ СИСТЕМИ ЕЛЛІНІЗМУ

  • ЕЛЛІНІСТИЧНА ЛІТЕРАТУРА

  • МІСТОБУДУВАННЯ Й АРХІТЕКТУРА

  • СКУЛЬПТУРА, ЖИВОПИС І ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

  • Глава 7. ОСОБЛИВОСТІ ДАВНЬОРИМСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ЙОГО КУЛЬТУРИ

  • ПРИРОДНІ УМОВИ СТАРОДАВНЬОЇ ІТАЛІЇ
  • НАЙДАВНІШЕ НАСЕЛЕННЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА ТА ЙОГО КУЛЬТУРА

  • Глава 8. КУЛЬТУРА ЕТРУСКІВ І ЦАРСЬКОЇ ЕПОХИ

  • ОСОБЛИВОСТІ ЕТРУСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РИМ В ЕПОХУ ЦАРІВ

  • ТРАДИЦІЇ ТА РЕЛІГІЙНІ ВІРУВАННЯ РИМЛЯН ЦАРСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • Глава 9. РИМСЬКА КУЛЬТУРА РАННЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО ПЕРІОДУ

  • СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (IV - ПОЧАТОК III СТ. ДО Н.Е.)

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА РИМЛЯН

  • РАННЯ РИМСЬКА РЕЛІГІЯ

  • РИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ, МУЗИКИ І ТЕАТРУ

  • АРХІТЕКТУРА, БУДІВЕЛЬНА СПРАВА СКУЛЬПТУРА І ЖИВОПИС

  • Глава 10. КУЛЬТУРА ПІЗНЬО-РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО РИМУ

  • ЗМІНИ У ПОБУТІ, МОРАЛІ ТА РЕЛІГІЇ РИМЛЯН

  • РОЗВИТОК ОСВІТИ І ОРАТОРСЬКОГО МИСТЕЦТВА

  • РИМСЬКА НАУКОВА І ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА

  • ПОЕЗІЯ, ТЕАТР І ВИДОВИЩА

  • АРХІТЕКТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • ЕВОЛЮЦІЯ РИМСЬКОГО ПРАВА

  • Глава 11. КУЛЬТУРА РИМУ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЕПОХИ ПРИНЦИПАТУ

  • МАТЕРІАЛЬНА КУЛЬТУРА І - II СТ.

  • СКУЛЬПТУРА ТА ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

  • РОЗВИТОК РИМСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СЦЕНІЧНОГО МИСТЕЦТВА

  • ОСВІТА І НАУКА

  • Глава 12. ПОХОДЖЕННЯ ТА РАННЯ ІСТОРІЯ ХРИСТИЯНСТВА

  • ВИНИКНЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА І ЙОГО ПОШИРЕННЯ

  • ВІДНОСИНИ ХРИСТИЯНСТВА І ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ У І - III ст.

  • ПРОГОЛОШЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДЕРЖАВНОЮ РЕЛІГІЄЮ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКІ ЄРЕСІ

  • РАННЬОХРИСТИЯНСЬКА КУЛЬТУРА

  • Глава 13. КУЛЬТУРА ПІЗНЬОЇ РИМСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

  • ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІЗНЬОРИМСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

  • РОЗВИТОК ФІЛОСОФІЇ

  • ЛІТЕРАТУРА ТА ІСТОРІЯ

  • ПІЗНЬОРИМСЬКЕ ПРАВО

  • РОЗВИТОК АРХІТЕКТУРИ І МИСТЕЦТВА

  • Додаток 1. Термінологічний словник

  • Додаток 2. Географічні назви

  • Додаток 3. Видатні державні і культурні діячі Античності

  • Додаток 4. Найважливіші давньогрецькі божества

  • Додаток 5. Найважливіші римські божества Бона Дея – жіноча богиня доброї долі, родючості, покровителька жінок. Беллона – богиня війни.

  • Додаток 7. Римські релігійні свята

  • Додаток 9. Перелік основних мір, ваг і монетно-лічильних одиниць античного Риму

  • Додаток 11. Рахунок днів у місяцях римського календаря