Другу групу складали аналітики, прихильники гіперкритицизму. Однак їхні висновки, які зводилися до подрібнення поем на маленькі пісні, стали викликати заперечення серед учених. Бо залежно від застосованих методів дослідження аналітики приходили інколи до діаметрально протилежних висновків. Так,
Битва Ахілла і Гектора
наприклад, "Каталог кораблів" з 2-ї пісні "Іліади" тривалий час вважався однією з найпізніших частин поеми, а тепер багато дослідників схильні відносити його до мікенського періоду.
Крім того, порівняльно-історичне вивчення карело-фінської, російської, сербської, казахської народної епічної творчості довело, що аеди легко зберігають у пам'яті десятки тисяч строф віршованого тексту.
І, нарешті, третя група - прихильники теорії "початкового ядра", основоположником якого був Дж. Грот. Згідно з нею, автор чи автори поем значною мірою використали багатющий цикл народних пісень, присвячених окремим епізодам Троянської війни, піддавши їх значній творчій переробці. Однак автор поеми, опери, роману чи іншого мистецького твору використовує при його створенні різноманітні народні сюжети, мотиви, перекази чи легенди, проте вважається автором цього твору. Діяльність автора поем теж не зводилася до механічного об'єднання окремих переказів, а полягала у творчій художній переробці народних пісень.
Полеміка навколо гомерівського епосу не була безплідною. Вченим вдалося встановити приблизно час і місце створення поем Гомера. Обидві написані у VIII ст. до н.е., "Іліада" – на півстоліття раніше від "Одіссеї". В поемах найчастіше згадується бронза, але в "Одіссеї" автор нерідко говорить уже про залізні предмети, інколи навіть в узагальнюючому значенні про "фатальне залізо" (XVI, 294; XIX, 13).
Однак усі дослідники погоджуються з тим, що в поемах можна простежити ряд нашарувань різних епох. У них, без сумніву, є елементи мікенської епохи, можливо, навіть раніші, ніж сама Троянська війна (XIV - XIII ст. до н.е.). Так, у поемах зустрічаються згадки про бронзові мечі, бойові колісниці, що не використовувалися з кінця 11 тис. до н.е., важливі центри мікенської цивілізації: Пілос, Кносс, Мікени та ін. Однак у цілому мікенська епоха залишилася для Гомера досить віддаленим минулим, про яке він мав неясні уявлення. Говорячи про неї, поет, як правило, переносить її у пізніше історичне середовище, відокремлене від часу його життя лише незначним проміжком. На це вказують згадки про техніку обробки заліза, яка стала відома в Греції не раніше XI ст. до н.е.; про фінікійців-мореплавців і купців, які проникли у води Єгейського моря приблизно в той же час або навіть пізніше; про порівняно пізній обряд кремації (спалення) покійників тощо. У поемах знайшов відображення й архаїчний період (VIII – VI ст. до н.е.), який передував чи вже збігався з часом їх першого запису. Все це вимагає від історика великої обережності при опрацюванні матеріалу епосу.
Початки гомерівського епосу склалися до переселення іонян у Малу Азію, ще в європейській Елладі, переважно в Аргосі і Фессалії. На користь
Одіссей
Корабель Одіссея. Деталь грецької амфори
цього свідчить і віршований розмір, яким написані поеми, - гекзаметр, і мова епосу. Однак створення "Іліади" й "Одіссеї" завершилося в Малій Азії, вірогідніше за все у Смірні, зі змішаним еоло-іонійським населенням. Саме мова поем і єдність характеристики героїв є головним доказом на користь єдиного автора обох творів.
Сюжет "Іліади" висвітлює один з епізодів десятого року Троянської війни - сварку між командиром грецьких військ мікенським царем Агамемноном і Ахіллом, ватажком одного з фессалійських племен. На цьому фоні поет описує воєнні дії греків і троянців, облаштування військового табору і озброєння, систему управління, зовнішній вигляд міста, релігійні погляди, повсякденний побут греків і троянців.
В "Одіссеї" Гомер розповідає про пригоди царя Ішаки Одіссея, який після взяття Трої повертався додому. Боги піддають його численним випробовуванням: потрапляє до лютого циклопа, проводить судно повз чудовиська Сциллу і Харибду, відхиляє принади чаклунки Кірки, яка перетворює людей на свиней. Поет показує Одіссея в різних ситуаціях мирного життя: господарські заняття, побут царського палацу і помістя, взаємовідносини між владою і бідняками, звичаї, повсякденний побут життя.
Вивчаючи Гомера, варто пам'ятати, що "Іліада" й "Одіссея", перш за все, поетичні твори, в яких бувальщина і вигадка об'єднуються в одну художню епопею. Однак цінність гомерівських поем як історичного джерела полягає в тому, що вони дають можливість у головних рисах простежити еволюцію грецького суспільства від первіснообщинного устрою до утворення полісного ладу.
У поєднанні з дослідженнями пам'яток археології ми можемо встановити основні віхи історії цього періоду і вважати поеми достовірним джерелом. Розкопки показують, що археологічні пам'ятки ранньозалізного віку, знайдені на території Греції, суттєво відрізняються від пам'яток мікенської культури. Катастрофа, яка трапилася з мікенською цивілізацією в XIII - XII ст. до н.е., відкинула Грецію на декілька століть назад. Основною рисою грецької матеріальної культури XI - IX ст. до н.е. була гнітюча бідність, за якою ховалися різке падіння життєвого рівня населення і занепад продук-
Погребальна амфора
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Культура Античності» автора Балух В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ГОМЕРІВСЬКА ГРЕЦІЯ ТА ЇЇ КУЛЬТУРА“ на сторінці 2. Приємного читання.
