Розділ «29»

— А Темзу теж треба звільняти? — поцікавився Симон.

— Йдеться про всі річки, які колись текли крізь Лондон, наприклад, Вестберн, Тайберн і Волбрук. Зараз вони придушені цеглою та бетоном.

— І ваша організація хоче...

— Висадити бетон у повітря і звільнити ці річки. Уявіть собі Лондон, де пенсіонери матимуть змогу ловити форель у своєму мікрорайоні. Уявіть собі місто, де граються діти, а закохані прогулюються берегом дзюркотливого струмка.

— Прекрасна картина, — замріяно мовив Симон.

— Не лише прекрасна, докторе Панеллі. Суспільство, котре звільнить свої річки, матиме змогу зробити перший крок до звільнення своєї свідомості. Діти мають зрозуміти, що річки не течуть по прямій.

Майя зиркнула на Симона:

— Ми топчемося на місці.

Але він, здавалося, не мав нічого проти.

— Я працюю біля Ладгейт-серкуса, — сказав він. — У тому районі є ріка?

— Так, вона зветься Фліт. Починається в Гемпстеді, а потім тече під Камден-тауном, ринком Смітфілд-маркет та під Ладгейт-серкусом.

— А ви впевнені, що вона й досі існує, ця річка? — спитала Майя.

— Звісно, існує! Можна загнати річку в труби, загатити її греблею, завалити непотребом, але вона не дасть себе знищити і знайде собі шлях. З часом усі хмарочоси та офісні будівлі розваляться й попадають, а річки зостануться.

— Браво, міс Ґрінолл! У вас і справді видатна організація! — Симон засунув руку в кишеню й дістав звідти гаманець. Він завагався, а потім — дуже неквапливо — поклав гаманець назад.

— Ви промовляєте з такою пристрастю та щирістю, що мені просто незручно ставити вам декотрі запитання.

— Ви ж мій гість, — відповіла Нора. — Ставте будь-які запитання!

— А ви маєте які-небудь докази ваших тверджень? Скажімо, фотографії або ж мапи цих річок?

— Мапи? Та вайлом! — Нора витягнула картонну коробку — і все попадало на підлогу. Хазяйка швидко стала навколішки й почала збирати аркуші докупи.

— А ви маєте мапу ріки Фліт? Ми з міс Стренд дуже любимо досліджувати Лондон. Було б дуже повчально простежити русло Фліт-рівер по всьому місту.

— Річка Фліт починається на Гемпстед-гіт і впадає в маленьку й огидну каналізаційну трубу під Блекфраєрс-бридж. Решту шляху вона долає під землею, протікаючи під витворами нашого безумства та пожадливості.