Розділ «31»

она опинилася в підвальному приміщенні, захаращеному старими столами та стільцями. Підсвічуючи собі дорогу прожектором, вона перетнула кімнату й уважно придивилася до електрощита. До його кожуха липкою стрічкою був прикріплений сертифікат, на якому вона прочитала адресу будинку: Лаймбернер-лейн, 41. Майя полегшено зітхнула і всміхнулася. Її втому як рукою зняло. Нора Ґрінолл мала рацію: забутими річками можна дістатися до будь-якого місця в Лондоні.

Вона розстебнула рюкзак, витягнула устаткування і вкинула мішок та чоботи в комутаційну комірчину. Вільні Рисаки дістали для неї рожевий халат із логотипом компанії, очищувальні засоби та пластмасове відро. Натягнувши на себе халат, Майя хотіла була одразу ж атакувати чотирьох охоронців, але за мить відкинула цю ідею й поклала меч та обріз до нейлонової торби.

Майя вийшла з підвалу, пішла вгору коротким сходовим маршем, швидко налаштовуючись на арлекінський спосіб мислення. На сходовому майданчику було двоє дверей. На одних було написано «Ремонтна майстерня», а на других — без надпису — висів замок. Зрізавши замок, вона поклала його до кишені джинсів і ступила на аварійні сходи будівлі. «Захопи вершину, — писав Горобець у своїй книзі. — Пробиватися згори легше, ніж нагору».

Майя піднялася на п’ятий поверх, відчинила двері й увійшла до вестибюля перед ліфтами. За столиком сидів дебелий охоронець і читав журнал для чоловіків. Її несподівана поява здивувала його.

— Привіт, — кинула Майя із сильним східнолондонським акцентом. — Де прибирати?

Охоронець хутко сховав журнал під газету.

— А хто ти, у біса, така?

— Штатна прибиральниця захворіла. Мене звуть Лайла. — І вона показала на свій рожевий халат. — З компанії «Веселі прибиральниці».

— Цей поверх — заборонена зона. Не треба тут прибирати.

Майя мала якось підійти до охоронця трохи ближче, щоб мати змогу вразити його ножем. Усміхаючись, вона стала наближатися до столика.

— Перепрошую, я щойно розмовляла з охоронцем на вході, і він сказав мені, що можна пройти нагору. — Вона зупинилася збоку. — Якщо я зробила щось не так, то не кажіть, будь ласка, моєму начальнику. Я на цій роботі лише три дні. І не хочу, щоб мене вигнали...

Охоронець окинув оком її груди і хтиво вишкірився.

— Заспокойся. Така гарна дівчина, як ти, може помилятися скільки завгодно.

«Іще крок, — подумала вона. — Скористайся стилетом, а не ножем. Найкраще — вдарити під шию, між лопатками».

— Зараз я подзвоню старшому, — сказав охоронець. — Просто хочу дізнатися, що до чого.

Майя обійшла стіл і стала позаду чоловіка.

— Дякую. Бачу, що ви — справжній джентльмен.

Коли охоронець узяв слухавку, Майя згадала про замок, який вона зрізала з дверей на сходовому майданчику, витягнула його з кишені — і, стиснувши в кулаці, торохнула ним охоронця у скроню. Той гойднувся вперед — із забитими памороками, але й досі притомний, — тож вона гепнула його ще раз просто в лоб. Охоронець заточився і впав на спину. Майя нахилилася й помацала його сонну артерію. Ще живий.

Вона витягнула скотч і замотала йому рота, а потім обплела щиколотки та кисті. Підхопивши своє устаткування, вона поспішила коридором. І наштовхнулася на троє замкнених дверей із сенсорними щитками замість звичайного замка. Її відмикачки та гвинторіз тут не допоможуть.