Розділ «18»

 абуть, кожен із присутніх у цьому залі знає про моє минуле та про мій особливий дар. Покійний Кеннард Неш, чоловік надзвичайної проникливості та мудрості, першим із членів Братства здогадався, що така людина, як я, може стати цінним надбанням для вашої справи. І я назавжди збережу у своєму серці вдячність за його віру в мене. Його підтримали кілька присутніх тут людей — зокрема, місіс Брюстер. Її відданість та працьовитість надихає нас всіх.

Почулися кволі аплодисменти — мало хто з присутніх захотів вшановувати місіс Брюстер. Вона кивнула й підняла руку, немов кажучи: «Будь ласка, не треба. У цьому немає необхідності». А потім поглянула на Майкла з погано прихованою люттю.

— Спочатку генерал Неш мав сумніви стосовно моєї лояльності, а я мав власні сумніви стосовно нашої організації. Але я зазнав повної трансформації. І зараз побожно схиляюся перед Братством та його ідеєю стабільного, упорядкованого суспільства. Те, що ми вирішимо протягом наступних кількох днів, визначить подальшу долю нашого обтяженого проблемами світу.

Хоча Паноптикон так і не був створений за життя Єремії Бентама, наше покоління має можливість зробити його мрію реальністю.

Нещодавно я здійснив перехід, побував у паралельному світі й повернувся до вас із першою з тих чудесних технологічних інновацій, які нарешті дозволять нам досягнути мети. Але найголовнішим є ось що: я встановив зв’язок із людьми великої мудрості, які продемонстрували мені, що так зване благо свободи насправді є небезпечною ілюзією і що порятунок людства полягає в жорсткому, але справедливому суспільному контролі.

Братство має рацію й завжди мало рацію. Коли я збагнув цю велику істину, то поставив собі одну мету: повернутися до цього світу і всіляко вам допомагати. Але перш ніж вирушати по цьому шляху, нам потрібно розібратися в нашій поточній ситуації й визначити напрям майбутнього руху. Ми ніколи не були такими могутніми, як зараз. Ми здатні виявити майже кожне передавання електронної інформації, кожен акт комунікації та встановити осіб, що їх здійснюють. Цю інформацію можна спрямовувати до центральних баз даних і зберігати там як завгодно довго. Ми здатні створити «тіньовий» образ кожної людини й відстежувати її щоденну поведінку.

Так, є схиблені типи, що довбуть клавіатуру, висячи в Інтернеті, але основні засоби масової інформації вже контролюються невеликою групою людей, що формують суспільну думку. Вони є нашими друзями, тож коли ми надаватимемо їм відповідні історії, — з героями та негідниками, загрозами та шляхами їх усунення, — то матимемо змогу потопити поодинокі голоси невдоволених, що волають на вулицях.

Опитування громадської думки засвідчили, що законослухняні громадяни не заперечують проти того, щоб власті за ними стежили. Усе, що їм треба, — це пристойна робота й можливість порозважатися, тобто їм потрібне комфортне, упорядковане існування. Забудьте про радикалів та марґіналів. Немає жодного сумніву в тому, що широкий загал — на нашому боці. Настав момент, коли Брати можуть зупинитися й спитати себе: «Як нова система зможе покращити наше життя вже тепер?»

Майкл зробив паузу, щоб роздивитися слухачів у перших рядах. Здавалося, більшість Братів здивувала така постановка питання, але декотрі з них розуміюче кивнули — мовляв: «Правильно. А що я з цього буду мати?»

— Паноптикон створить стабільне суспільство, у якому буде легко маніпулювати поведінкою і придушувати вияви незгоди. Але які вигоди ми матимемо від введення нової системи? Історія продемонструвала нам, що жорстка диктатура створює прошарок суспільства зі скривджених і бунтівників, які перебувають на найнижчому його щаблі. Набагато краще прагнути до поєднання контролю із заможністю. Проблема з Бентамовим Паноптиконом полягає в тому, що його в’язні не працюють. Його старорежимна тюрма повністю ігнорує економіку.

Тому настав час для Нового Паноптикону. Уявіть собі великий офіс — гігантську кімнату — заповнену мільярдами кабінок. У моїй системі на кожного громадянина індустріального світу припадає по одній кабінці. І чим же займається кожен громадянин у своїй окремій кабінці? Виробляє продукцію або надає послуги. Це продуктивні громадяни, котрі відпрацьовують свій робочий час і не скаржаться.

Якщо ми усвідомимо, що наша мета — це робоча сила, яка охоче з нами співпрацює, чимало проблемних питань буде вирішено. Не важливо, про кого ми говоримо — про лікарів, бухгалтерів, студентів, кухарів чи сталеварів. Вони всі сидітимуть у своїх невидимих кабінках під наглядом наших спостережних камер та під контролем наших соціально-параметричних програм.

Чи важливо нам знати, як наші робітники прикрашають свої кабінки? Чи має нас турбувати, дивляться вони у свій вільний час телевізор чи пораються у своєму садку? Звісно, що ні. Не має значення, до якої церкви вони ходять, якщо їхня віра не спричиняється до трансформації їхнього життя. Вони можуть голосувати за кого завгодно і чіпляти на свої бампери наліпки якого завгодно кандидата — аби тільки він нічого по-справжньому не змінював. У часи економічної кризи уряд друкує гроші та вдається до косметичних змін, але базова структура залишатиметься незмінною.

Новий Паноптикон дозволяє нам контролювати поведінку людей — і як працівників, і як споживачів. Наш громадянин у кабінці загалом є істотою безсилою, але він таки має можливість самовиражатися в супермаркеті. Свобода вибору перетворюється на свободу купувати, і наша нова система забезпечує нас потужними інструментами маніпуляції поведінкою споживачів. Коли наш громадянин іде вулицями, то рекламний щит розпізнає його обличчя. І, насамкінець, централізована комп’ютерна база даних знатиме все про попередні покупки нашого громадянина й потурбується про те, щоб йому ніколи не запропонували продукт, який захитає його світосприйняття, зруйнує звичну йому картину світу. Це як слухати радіостанцію, що завжди крутить музику, приємну для вуха.

Тому я пропоную ось що: не тюрму з похмурими та малопродуктивними в’язнями, а взаємопов’язану структуру, що створює слухняних робітників та натренованих споживачів. Ця всесвітня система гарантує більше грошей та комфорту для вас та вашої родини. І ми матимемо стабільність старого Паноптикону, але зі щасливим обличчям.

Більшість Братів усміхалися і схвально кивали. Місіс Брюстер у відчаї хитала головою, спостерігаючи, як на очах тане її вплив.

— Мій план може швидко стати реальністю, якщо ми не марнуватимемо зусиль і ресурсів на другорядні та неперспективні стратегії. Замість чекати, поки люди приєднаються до системи, нам слід зреалізувати у всьому світі низку загрозливих подій та катастрофічних ситуацій, які підштовхнуть людей поступитися власними свободами. А чому вони це зроблять? Відповідь знайти неважко. Тому, що ми перетворимо їх на дітей, що бояться темряви. Вони розпачливо прагнутимуть нашої допомоги, настрашені життям за межами своєї кабінки, життям, де на них чигають хижаки та всілякі небезпеки.

Цієї мети ми зможемо досягти впродовж кількох років, якщо безжально використовуватимемо кожну слушну нагоду. Не дипломатія нам потрібна, а сила. Нам потрібне лідерство, а не комітети. Маємо встати й заявити: «Годі півзаходів. Годі компромісів. Ми зробимо все необхідне, щоби створити кращий світ».

Я стою перед вами як вірний слуга, готовий коритися вашим наказам та втілювати в життя ваші ідеї. Це не мрія, що може стати реальністю. Те, що я вам описав, — це неминуча реальність... якщо ви готові до наступного кроку. Усе, що потрібно, — це ваша згода та підтримка. Дякую.