Розділ «12»

олодий чоловік, що стояв праворуч, мав м’язисті шию та плечі, а довге чорне волосся спадало, затуляючи вуха. Він тримався самовпевнено, злегка висунувши щелепу, наче очікував, що йому коритимуться. А от немолода жінка не приховувала радості від зустрічі з Мандрівником. Вона подалася вперед так, наче трохи недочувала й боялася пропустити хоч слово. Найстарший чоловік — на вигляд лідер — стояв посередині.

— Просимо вибачення за виявлену суворість, — проговорив старший. — Але нам треба було дізнатися, чи ви справді Мандрівник, чи просто людина з чужих країв.

— Варвар упав би на коліна. Вони скиглять, тремтять, а потім починають молитися на наше світло.

— У вас є імена? — поцікавився Майкл.

— Звісно, — відповів лідер. — Але вони видадуться вам дивними, і ви не зрозумієте їхніх значень.

— Ми хочемо, щоб ви відчували, що розмовляєте з друзями, — додала жінка.

— Тому ми вибрали імена з вашого світу, — сказав немолодий чоловік. — Мене звуть містер Вестлі. Це міс Голдернес і...

— Мене звуть Деш, — сказав молодик. І додав: — Містер Деш. — Йому подобалося ім’я, яке він собі обрав.

— Ви люди, що контактували з нами за допомогою квантового комп’ютера?

Містер Вестлі кивнув.

— Уже багато років ми намагаємося встановити контакт із вашим світом. Нарешті ви вийшли на той рівень техніки та технології, який дозволив вам приймати повідомлення, які ми надсилаємо вам через бар’єри.

— Ми хотіли зустрітися з Мандрівником, — пояснила міс Голдернес. — Але не знали, чи збереглися вони у вашому світі.

— А ви звете себе богами?

— Ми і є богами цієї дійсності, — відповів містер Вестлі. — Узагалі-то нас більше, але нам трьом дали завдання зустрітися з вами.

— У нашому світі ми маємо інший образ Бога. Він — це потужна сила, що знає все.

— А ми й знаємо все, що відбувається в нашій Республіці, — мовила міс Голдернес. — Комп’ютери відстежують кожну негативну думку й кожну ознаку бунту.

— І ми так само всемогутні, як і боги, — дещо роздратовано додав містер Деш. — Якщо ми дамо відповідний наказ, то одна частина населення знищить другу.

— Але ж Бог... — Майкл замовк, не знаючи, як закінчити речення. Коли він думав про Бога, то уявляв собі чоловіка з білою бородою, намальованого на стелі Сікстинської капели. — Бог безсмертний.

Троє богів перезирнулися, і Майкл відчув, що в їхньому середовищі смерть є дражливою темою.