Вона нахилилася, поцілувала його в лоба, а потім повернулася в кухню.
— Ще живий, — кинула вона діловито, немов вони обговорювали якусь статтю в газеті.
Липа встав з-за стола й увімкнув газовий пальник.
— Кави?
— Так. — Майя зняла футляр із мечем і повісила його на спинку стільця. — Сьогодні вранці мені зателефонував Симон. Вільні Рисаки знають, куди Табула поділа Алісу Чен.
— Упевнений, вона вже мертва.
— Ми цього не знаємо напевне.
— Це логічний висновок.
— Гадаю, нам слід розглянути всі варіанти.
Липа розкрив бляшанку й накладав ложечкою каву.
— Якщо вона мертва, то на це вже немає ради. Якщо ж вона жива, то не варто марнувати на її пошуки наші ресурси.
— Коли я була ще мала, мій батько розповідав мені про тертя між Мандрівниками та Арлекінами. Насправді вони нас недолюблюють.
— Мені начхати на те, що вони про нас думають, — відказав Липа. — Солдати йдуть на війну навіть тоді, коли вони незгодні з гаслами декотрих політичних партій власної країни. Ми, Арлекіни, захищаємо групу непростих і важких людей. Але ми самі взяли на себе цей обов’язок.
— Якщо ми не зробимо нічого, щоб допомогти Алісі, і вона загине, Ґабріел відмовиться від нашого захисту. Ти знаєш, що це так. Якщо ми не врятуємо дівчинку, ми втратимо Мандрівника.
Чайник засвистів, і Липа налив окріп у кавоварку.
— Може, ти й маєш рацію.
— Я займуся цією проблемою, — сказала Майя, приховуючи усмішку.
Липа подав їй чашку такої густої кави, наче шоколадна глазур на торті. Здолавши спокусу додати в чашку цукру, вона сьорбнула чорну гущу.
— Надто міцна? — поцікавився Липа.
— Саме те, що треба.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золоте місто. Таємничий дар» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „29“ на сторінці 2. Приємного читання.