жовтій касці та захисній жилетці з логотипом лондонських комунальних служб Майя стояла навпроти парадного входу будівлі Вічнозеленого фонду на Лаймбернер-лейн. Була десята вечора, і довкола ні душі, але Арлекін ні на мить не забувала про камери спостереження, змонтовані над входом.
На відстані півкварталу від будівлі фонду Роланд шукав зливову канаву, через яку дощова вода потрапляла до річки Фліт. Згідно з придбаною в Нори мапою, ріка була просто під ними і протікала в темряві в напрямку Темзи.
Уночі будівля фонду скидалася на шахівницю — решітка ліній із чорними та сірими квадратами. З вертикальної лінії вікон линуло світло, позначаючи аварійні сходи; світилися і два запнуті шторами вікна на п’ятому поверсі.
«Мабуть, саме там і тримають Алісу, — припустила Майя. — А може, просто якийсь бухгалтер забув вимкнути настільну лампу.
Роланд підняв руку, і вона швидко рушила до нього вулицею. Вільний Рисак теж був у касці та жилетці. Хутко понишпоривши в рюкзаку, він видобув звідти ліхтарик, прив’язаний до нейлонової рибальської волосіні тридцять футів завдовжки.
— Це найближчий до будівлі водостік, який ми спромоглися знайти. Але я не обіцяю, що випускна труба веде саме до річки.
— Та робіть уже. Це краще, ніж нічого.
Роланд увімкнув ліхтарик із червоною лампочкою й опустив його крізь решітку.
— Коли підете на північ, побачите зелений, білий, синій та червоний вогники. Оцей червоний ліхтарик — найважливіший. Він означає, що ви — за тридцять метрів від об’єкта.
Роланд прив’язав кінець волосіні до решітки, і вони швидкою ходою рушили до Ладгейт-серкуса. Сотню років тому в цьому районі велася жвава торгівля, але тепер стерильне перехрестя прикрашала сітка жовтих ліній на тротуарі. Тут було багацько зливових водостоків, тож Роланд опустив синій ліхтарик крізь решітку біля провулка. Пройшовши певну відстань по Нью-бридж-стрит, вони опустили білий ліхтарик біля бару «Чорний вогонь» і попрямували до Темзи.
Четвертий ліхтарик вони залишили у водотоці біля будівлі компанії «Юнілевер» — великої кремової споруди з фасадом, що нагадував грецький храм. Майя знала, що ця споруда була ще одним виявом бажання продемонструвати свою владу і вплив, але від цього шляхетний класичний стиль не втрачав своєї привабливості. «А який символ мого покоління? — подумала вона. — Спостережна камера?»
Дійшовши до мосту Блекфраєрс, Майя з Роландом спустилися сходами до пішохідної дороги, що тягнулася вздовж ріки. Майя почула стукіт і торохтіння потяга, що перетинав місток у напрямку станції Ватерлоо.
На лавці сидів Джаґґер із водонепроникним рюкзаком, у який поскладав Майїне устаткування. Він саме скінчив розмову по мобільному і вимкнув телефон.
— Я щойно розмовляв із Себастьяном. Він вистежив прибиральницю до її квартири.
— Треба зробити так, щоб вона сьогодні не прийшла, — мовила Майя.
— Нема питань. Симон Ламброзо зателефонував їй і сказав, що будинок закрили через розлиття небезпечної хімічної речовини. Сьогодні вона гарантовано не прийде.
Майя підійшла до парапету й розглядала міські вогні, що відбивалися у водах Темзи. При світлі дня ріка була лише частиною навколишнього пейзажу. Туристи піднімалися вгору на оглядовому «Колесі Тисячоліття» і робили знімки Вестмінстерського абатства. Але тепер, уночі, Темза здавалася загадковою та потужною, пропливаючи з тихою, але нестримною силою крізь лондонську метушню.
До парапету була прикручена болтами сталева драбина. Вона давала змогу робітникам обслуги спускатися до дренажної труби, що перепускала стічну воду до Темзи. Згідно з даними Нори Ґрінолл, це гирло — усе, що залишилося від колись потужної ріки Фліт.
Роланд із Джаґґером стояли біля неї з необхідним устаткуванням. За останні кілька днів вони придбали більшість цього устаткуванні й допомогли придумати план. Вільні Рисаки й досі побоювалися її гніву, і щоразу, коли з’являлася зброя, Джаґґер помітно напружувався. Понишпоривши у своєму рюкзакові, Роланд витягнув звідти пару болотяних чобіт. У касках та жилетках Майя та двоє Вільних Рисаків скидалися на муніципальних працівників, котрі збиралися вирішувати якусь проблему зі стоком.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Золоте місто. Таємничий дар» автора Джон Твелф Гоукс на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „30“ на сторінці 1. Приємного читання.