Розділ «38»

Бун підійшов ближче до столу, як поліцейський, готовий зіткнутися віч-на-віч із підозрюваним.

— Мабуть, це питання варто обговорити у виконавчому комітеті.

Генерал Неш подивився на стіл і подумав, що йому вибрати. Він уникав давати Бунові всю інформацію про квантовий комп’ютер, але тепер стало неможливим тримати це в таємниці.

— Як ви знаєте, тепер у нас працює квантовий комп’ютер. Зараз не час обговорювати технологічні аспекти цього приладу, але він спричинює підвішування субатомних часток в енергетичному полі. За надзвичайно короткий період ці частки зникають із силового поля, а потім повертаються. І куди вони йдуть, містере Бун? Наші вчені кажуть мені, що вони мандрують до інших вимірів — іншого царства.

Здавалося, Була це розважило:

— Вони подорожують з Мандрівниками.

— Ці частки повернулись до нашого комп’ютера з повідомленнями із високоорганізованої цивілізації. Спочатку ми діставали прості бінарні коди, а потім складнішу інформацію. Ця цивілізація дала нашим ученим нові відкриття в галузях фізики та комп’ютерних технологій. Вони показали нам, як робити генетичні модифікації тварин і створювати зрощених. Якщо ми дізнаємось більше про цю передову технологію, то зможемо встановити Паноптикон ще за нашого життя. У Братів нарешті з’явиться влада, щоб спостерігати за великою кількістю людей та контролювати їх.

— А що хоче ця цивілізація в обмін? — запитав Бун. — Безплатного нічого не буває.

— Вони хочуть прийти до нашого світу й зустрітися з нами. Ось для чого нам потрібні Мандрівники — щоб показати їм дорогу. Квантовий комп’ютер стежить за Майклом Корріґаном, доки він рухається між різними царствами. Розумієте, містере Бун? Чи це зрозуміло?

Цього разу Бун був вражений. Неш дозволив собі насолодитися цим моментом, поки знову наповнював келих.

— Ось чому я попросив вас розшукати Ґабріела Корріґана. І мені не подобається, що ви відмовляєтесь слухатися наказів.

— Я відкликав польових агентів з однієї причини, — сказав Бун. — На мою думку, у нашій організації є зрадник.

Рука Неша ледь помітно здригнулася, коли він поставив келих.

— Ви в цьому впевнені?

— Шипова дочка, Майя, у Сполучених Штатах. Але я ще не зміг її схопити. Арлекіни передбачили всі наші дії.

— І ви думаєте, що нас зрадив один із польових агентів?

— Згідно з філософією Паноптикону за кожним треба спостерігати й давати йому оцінку, навіть тим, хто керує цією системою.

— Ви хочете сказати, що я до цього якось причетний?

— Зовсім ні, — сказав Бун, але він пильно дивився на генерала, ніби обмірковував цю можливість. — Зараз я за допомогою команди інтернетників простежую всіх, хто має зв’язок із цим проектом.

— А хто перевірятиме вашу діяльність?