Розділ «23»

Другий мотоцикліст тримав у правій руці ракетницю, у лівій — кермо. Він ударився об вибоїну і майже втратив контроль над своїм байком. Як тільки мотоцикліст знизив швидкість, фургон наздогнав його, об’їжджаючи зліва. Майя прострелила заднє колесо байка, і мотоцикліст випустив з рук кермо. Фургон і далі мчав, намагаючись маневрувати на повороті. До них наблизився великий зелений седан. Водій засигналив. «Поверніть назад, — указував він жестом, — поверніть назад».

Вони проїхали поворот до каньйону Лорел, сигналячи й об’їжджаючи інші машини, бо прямували на червоне світло. Майя знову почула гуркіт, але не знайшла очима Ґабріела й третього мотоцикліста. Потім фургон виїхав на пряму, звідки відкривався вид на вузьку дорогу. У Ґабріела було пошкоджене заднє колесо, але байк ще рухався. Із простреленої шини йшов дим, і було чути скреготливий звук сталі, що терлась об асфальт.

— Поїхали туди! — закричав Голліс. Він скерував фургон на середину дороги та зайшов зліва від мотоцикліста.

Майя висунулася з вікна, спершись прикладом об дверцята фургона, і натиснула на спуск. Заряд дробовика пошкодив паливний бак мотоцикла, і він вибухнув, немов пляшка із запалювальною сумішшю. Найманця Табула відкинуло в кювет.

Проїхавши дорогою п’ятсот ярдів, Ґабріел звернув до під’їзної алеї. Він зупинив мотоцикл, зістрибнув і побіг. Голліс звернув до алеї, і Майя вискочила з фургона. Вона була надто далеко від Ґабріела — той тікав. Кинувшись за ним, дівчина крикнула перше, що спало їй на думку.

— Мій батько знав твого батька!

Ґабріел зупинився на краю схилу. Якби він зробив ще кілька кроків, то упав би зі стрімкої гори, де росли вічнозелені карликові дуби.

— Він був Арлекіном! — закричала Майя. — Його звали Шип!

Ґабріел почув ці слова та прізвисько Майїного батька. Судячи з його вигляду, він був вражений і дуже хотів про все дізнатись. Не звертаючи уваги на дробовик у руках Майї, він зробив крок їй назустріч.

— Хто я?