Розділ «10»

— Прочитайте це та обміркуйте свої погляди. — Лоренс поклав зелений швидкозшивач для файлів на стіл. — Я незабаром повернуся.

Такава вийшов, і Річардсон знову лишився на самоті. Ця розмова була такою дивною та несподіваною, що невролог не знав, як на неї реагувати. Мандрівники. Світло. Чому працівник наукової організації використовує такі містичні терміни? Доктор Річардсон ледь торкнувся обкладинки зеленого швидкозшивача кінчиками пальців, ніби його вміст міг обпекти. Він зробив глибокий вдих, розгорнув першу сторінку та почав читати.

Книжка поділялась на п’ять частин, кожна з яких була пронумерована. Перша частина містила короткий виклад переживань різних людей, які вважали, що їхня душа покинула тіло, пройшла через чотири бар’єри і помандрувала до іншого світу. Ці «Мандрівники» вірили, що всередині тіл усіх людей є енергія, і вона — немов тигр, що потрапив до клітки. Раптом двері клітки відчиняють навстіж, і Світло виходить на волю.

Друга частина описувала життя кількох Мандрівників, які з’явилися впродовж останнього тисячоліття. Деякі з них стали печерниками й пішли жити в пустелю, але більшість Мандрівників очолювала суспільні рухи й кидала виклик тим, хто був при владі. Мандрівники зробили крок за межі світу й тому бачили все зовсім іншими очима. Автор другої частини висловлював думку про те, що святий Франциск Ассизький, Жанна д’Арк та Ісаак Ньютон були Мандрівниками. Знаменитий «Темний щоденник» Ньютона, що його ховають у підвалах бібліотеки Кембриджського університету, свідчить про те, що в британського математика були видіння про те, як він долав бар’єри води, землі, повітря й вогню.

У 30-ті роки XX сторіччя Йосиф Сталін вирішив, що Мандрівники становлять загрозу його диктатурі. У третій частині йшлося про те, як російська служба безпеки заарештувала понад сто містиків та релігійних лідерів. Лікар на ім’я Борис Орлов оглядав Мандрівників, яких тримали в спеціальному концентраційному таборі за межами Москви. Коли в’язні переходили до інших царств, їхні серця робили один удар за тридцять секунд, а їхнє дихання зупинялося. «Вони немов померлі, — писав Орлов. — Енергія життя залишила їхні тіла».

Генріх Гіммлер, що очолював німецьке СС, прочитавши переклад доповіді Орлова, вирішив, що Мандрівники можуть бути джерелом нової таємної зброї, за допомогою якої вдасться виграти війну. Четверта частина доповіді розповідала про те, що Мандрівників, яких узяли в полон в окупованих країнах, надсилали до центру досліджень у концентраційному таборі під завідуванням знаменитого «доктора Смерті» Курта Блаунера. В’язням вирізали частину мозку, а потім піддавали електрошокові та крижаним ваннам. Після того як експерименти, спрямовані на створення нової зброї, зазнали краху, Гіммлер вирішив, що Мандрівники — «звироднілий космополітичний елемент» і об’єкт переслідувань есесівських підрозділів смерті.

Річардсон не відчував ніякого зв’язку Між собою та жорстокими дослідженнями, що їх проводили в минулому. Люди, які думають, що подорожують до альтернативних світів, страждають через неправильне функціонування деяких ділянок мозку. Тереза Авільська, Жанна д’Арк і решта Мандрівників були, ймовірно, епілептиками з нападами у скроневих частках мозку. Нацисти, звичайно, не мали рації. Ці люди не були святими чи ворогами держави — вони лише потребували сучасних транквілізаторів і терапії, щоб вилікувати емоційний стрес, викликаний їхньою хворобою.

Коли Річардсон дійшов до п’ятої частини книжки, він зрадів, бо для здобуття експериментальних даних використовували сучасне неврологічне обладнання, зображення, дістані за допомогою досліджень з використанням ЕОМ та магнітного резонансу. Доктор хотів дізнатись імена вчених, але цю інформацію закреслили чорною ручкою. Перші дві доповіді докладно ознайомлювали з неврологічною оцінкою стану людей, які стали Мандрівниками. Коли ці люди входили в транс, їхні тіла перебували у стані сну. Зображення, дістані за допомогою дослідів з використанням ЕОМ, свідчили, що впродовж цього часу організм фактично не виявляв ніякої неврологічної діяльності, крім пульсації серця, контрольованої стовбуром мозку.

Третя доповідь описувала експеримент, що його проводили в пекінському центрі медицини, де група китайських дослідників винайшла так званий дозиметр нервової енергії. ДНЕ вимірював біохімічну енергію, яку випромінювало людське тіло. Він указував на те, що в Мандрівників була здатність створювати короткі вибухи того, що Лоренс Такава називав Світлом. Ця нервова енергія була приголомшливою — майже в триста разів сильнішою за ту слабку силу, яка рухалась типовою нервовою системою. Безіменні дослідники припускали, що ця енергія була пов’язана зі здатністю подорожувати до інших світів.

«Це ще нічого не доводить, — міркував Річардсон. — Енергія приголомшує мозок, і ці люди думають, що бачили янголів».

Він перегорнув сторінку й почав швидко читати ще одну доповідь. У цьому експерименті китайські вчені помістили Мандрівника у пластикову скриню — майже в труну — зі спеціальними приладами, які контролювали діяльність енергії. Щоразу, коли Мандрівник доходив до трансу, відбувався сильний викид енергії з його тіла. Світло пускало в хід монітори, проходило крізь скриню і виходило назовні. Річардсон проглянув виноски, намагаючись знайти імена вчених і Мандрівників. Кожна доповідь закінчувалась резюме, таким собі недбалим коментарем наприкінці тривалої розмови. «Суб’єкта повернули під опіку для захисту», «Суб’єкт більше не бере участі у спільній роботі», «Суб’єкт помер».

Доктор Річардсон укрився потом. У кімнаті було задушливо, вентиляція, здавалось, не працювала. «Треба відчинити вікно, — подумав він. — Вдихнути холодного нічного повітря». Але, потягнувши важкі фіранки, він побачив глуху стіну. У номері не було вікон, а двері були зачинені.