Розділ «Тема 65. ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ»

Загрудинна залоза (вилочкова залоза, тимус) – це непарна ендокринна залоза, розміщена безпосередньо за грудиною. Тимус складається з правої і лівої часток. Ззовні тимус вкритий сполучнотканинною капсулою, від якої всередину органа відходять перегородки, що поділяють орган на часточки. Часточка є структурною і функціональною одиницею тимуса. Розміри залози протягом життя людини неоднакові: її маса в новонародженого становить в середньому 12 г, у 14-15 років – близько 40 г, у 25 років – 25 г і в 60 років – приблизно 15 г (замінюється жировою тканиною). Таким чином, залоза досягає найбільшого розвитку до настання статевої зрілості, після чого поступово редукується. Тимус має велике значення в імунних процесах, експериментально доведена його роль у протипухлинному захисті організму. У залозі утворюються гормони тимозин, тимопоетин, під впливом яких відбувається формування Т-лімфоцитів і функціонування клітинного імунітету. Тимус впливає на ріст організму, обмін кальцію, підготовку до статевого дозрівання, взаємодіючи з наднирковими, щитоподібною та статевими залозами. Нині вилочкову залозу відносять до центральних органів імунного захисту, кровотворення, у якому відбувається диференціація Т-лімфоцитів, які проникли сюди з током крові з кісткового мозку.

Надниркові залози – це парні ендокринні залози, розміщені безпосередньо на верхньому кінці нирок. Це залози масою 3-4 г кожна, які складаються з мозкового і кіркового шарів. Ззовні кожна залоза вкрита волокнистою капсулою нирки. Клітини мозкового шару продукують кілька гормонів, основними з яких є адреналін і норадреналін. Вони стимулюють симпатичну нервову систему, звужують просвіт кровоносних судин, підвищуючи тиск крові, посилюють розщеплення глікогену, збільшуючи кількість глюкози в плазмі крові, підвищують працездатність, активізують серцеву діяльність. Такі зміни в організмі відбуваються при емоційних напруженнях людини, що є наслідком посиленого виділення адреналіну наднирковими залозами. У корі надниркових залоз синтезуються гормони під загальною назвою "кортикостероїди", яких виділено близько 40, однак лише 8 із них мають високу біологічну активність. Гормони кори розподіляють на три групи: мінералокортикоїди, глюкокортикоїди і статеві стероїди (андрогени, естрогени і прогестерон, що синтезуються у невеликій кількості. Мінералокортикоїди (альдостерон, кортикостерон) беруть участь у регуляції мінерального обміну в організмі, насамперед Натрію і Калію в плазмі крові. Глюкокортикоїди (кортизон, гідрокортизон) регулюють обмін вуглеводів, перешкоджають розвитку запалення. Вироблення кортикостероїдних гормонів тісно взаємопов'язане з функціями гіпофіза і гіпоталамуса.

Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози – це ендокринна група клітин у вигляді окремих панкреатичних острівців (острівців Лангерганса). У цих ділянках розрізняють α-ендокриноцити, які виробляють глюкагон, і β-ендокриноци- ти, що синтезують інсулін. Гормони підшлункової залози беруть участь у регуляції обміну вуглеводів, інсулінін складається з 51 амінокислоти і під його впливом підвищується проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюкози з крові в клітини, посилюється синтез складного вуглеводу глікогену. Глюкагон є антагоністом інсуліну. У підшлунковій залозі синтезується також соматостатин, який пригнічує звільнення соматотропіну гіпофізом, інсуліну й глюкагону – підшлунковою залозою, гастрину – слизовою оболонкою шлунка.

Внутрішньосекреторна частина сім'яників – це ендокринна група інтерстиційних клітин (клітини Лейдіга), розміщених між сім'яними канальцями біля кровоносних капілярів. Вони продукують андрогени – тестостерон, ондостероніа інші, серед яких найактивнішим є тестостерон. Ці гормони стимулюють ріст чоловічих статевих органів і секрецію простати, сприяють розвиткові вторинних статевих ознак, тонізують нервову систему, спричинюють статевий потяг. Гормональні функції яєчка тісно пов'язані з функціями гіпофіза (гонадотропіни), наднирників і щитоподібної залоз.

Внутрішньосекреторна частина яєчників – це ендокринна група у вигляді фолікул та жовтого тіла яєчників. У фолікулах відбувається утворення естрогенів, які регулюють менструальний цикл, стимулюють розвиток матки, сприяють розвиткові вторинних статевих ознак, підвищують тонус нервової системи та ін. Прогестерон (гормон вагітності) є гормоном жовтого тіла, який забезпечує підготовку слизової оболонки матки до імплантації заплідненої яйцеклітини, нормальний цикл розвитку зародка. Секреція естрогенів і прогестерону регулюється гонадотропінами гіпофізу – фолітропіном (фолікулостимулювальним гормоном – ФСГ) і лютропіном (лютеїнізуючим гормоном – ЛГ).

Крім гормонів, що продукують ендокринні залози, існують тканинні гормони, більшість з яких мають місцевий вплив. У людини є система клітин, розсіяних у слизових оболонкам травного каналу, яка називається ентериновою системою. Ця система виробляє й виділяє гормони шлунково-кишкового тракту, до яких належать секретин, гастрин, гастрон, холецистокінін та ін. Ці гормони за своєю природою (пептидами. їхній основний біологічний ефект – забезпечення максимального розщеплення речовин у травній системі, а також оптимальної їхньої асиміляції. Простагландини – група фізіологічно активних речовин, що виробляються в дуже малих кількостях клітинами різних тканин більшості тварин і людини. Мають різну фізіологічну дію: розслаблюють м'язи бронхів і трахей, викликають скорочення гладкої мускулатури (особливо м'язів матки), знижують кров'яний тиск, залози внутрішньої секреції, водно-сольовий обмін, гальмують тромбоутворення в судинах та ін. За хімічною природою – циклічні ненасичені жири оксикислоти.

Гіпоталамо-гіпофізарна система

В організмі людини існує тісний зв'язок між ендокринною і нервовою системою, який має двосторонній характер: залози внутрішньої секреції іннервуються вегетативною нервовою системою, на їх діяльність опосередковано впливають нейрогомони гіпофіза, а гормони залоз внутрішньої секреції діють через кров на нервову систему. Це дозволяє говорити про єдину нейрогуморальну регуляцію. Загальна схема цієї регуляції однакова у всіх хребетних, а саме: ЦНС → ГІПОТАЛАМУС → ГІПОФІЗ → ЗАЛОЗИ-МІШЕНІ.

Тісний функціональний зв'язок між нервовою і ендокринною регуляцією реалізовується через гілоталамно-гіпофізарну систему (у гіпоталамусі виробляються рилізинг-гормони, які впливають на діяльність гіпофіза, що продукує тропні гормони, які регулюють діяльність гілофіззалежних залоз (щитовидна, надниркові, статеві).

Порушення діяльності залоз внутрішньої секреції, Тх профілактика