Розділ «Тема 63. ШКІРА»

6) дихальна (1 % газообміну здійснюється через шкіру);

7) синтезуюча (у клітинах росткового шару синтезується вітамін D,);

8) рецепторна (рецептори шкіри забезпечують механорецепцію (дотик), терморецепцію (відчуття холоду і тепла) і ноцірецепцію (чуття болю);

9) запасаюча (депо жиру);

10) амортизуюча (жировий прошарок є навколо важливих внутрішніх органів, що захищає їх від механічних впливів)

У процесі життя людини шкіра змінюється. У маленької дитини вона тонка, ніжна, із слабкорозвинутим епідермісом і товстішим, ніж у дорослого, шаром підшкірної клітковини. Терморегуляція і потовиділення у дітей недосконалі, вони легко пере* гріваються, потіють, у зв'язку з чим у них легко виникають гнійничкові захворювання шкіри, запрілості. До 6-8 років шкіра дитини за будовою і функціями наближається до шкіри дорослої людини. При старінні шкіра поступово в'яне: зменшується постачання її кров'ю, послаблюються функції залоз, втрачає еластичність та ін. На сухій шкірі з'являються зроговілі ділянки – старечі кератоми.

Похідні шкіри людини

Потові залози є простими трубчастими залозами і складаються з тіла і потової протоки, яка відкривається на поверхні епідермісу потовою порою. їх у людини близько 2,5 млн, найбільша кількість на долонях – до 500 на см2. Секрет потових залоз – піт – на 98% складається з води і 2% органічних і неорганічних речовин, які виводяться з організму. Інтенсивність потовиділення залежить від температури навколишнього середовища та характеру здійснюваної роботи. Потовиділення відбувається рефлекторно. Вищі центри його знаходяться в довгастому мозку та гіпоталамусі. Іннервація потових залоз здійснюється симпатичною нервовою системою, тому від гніву, страху, болю потовиділення посилюється. Крім того, потові залози беруть участь у терморегуляції й обумовлюють специфічний запах тіла.

Сальні залози – це прості альвеолярні залози, які розташовані майже по всій шкірі, за винятком шкіри долоней та підошв. Найбільші залози і найвища насиченість ними характерні для шкіри обличчя і голови. Виділяють шкірне сало (близько 20 г/ добу), яке змащує волосся й епідерміс, пом'якшує його і захищає від мікробів (має кислу реакцію рН=5,5 бактеріцидні властивості).

Молочні залози є видозміненими потовими залозами, розташовуються на передній поверхні великого грудного м'яза. Основна функція – вироблення та секреція молока, призначеного для вигодовування новонародженого.

Волосся – видовжені похідні епідермісу шкіри. На тілі людини розрізняють З типи волосся: 1) довге (волосся голови, обличчя, пахвових ямок, статевих органів); 2) коротке (волосся брів, вій, зовнішнього слухового проходу); 3) пушкове (вкриває шкіру всього тіла). Волосся складається з білка кератину, забарвлення залежить від кількості меланіну. У волосині розрізняють корінь (початкову частину) та стрижень (вільну частину, що міститься над поверхнею шкіри). Корінь волосини закінчується розширенням – цибулиною, за рахунок якої відбувається ріст волосся. Швидкість росту – близько 1 см у місяць.

Нігті – похідні епідермісу у вигляді ороговілих пластинок, розміщених на тильній поверхні кінцевих фаланг пальців. Функція нігтя – захист кінцевих фаланг пальців від механічних пошкоджень. У кожному нігті розрізняють тіло та нігтьове ложе, яке забезпечене нервовими закінченнями, звідки відбувається ріст нігтя. Колір нігтя обумовлений кровоносними судинами, які просвічуються через прозорий роговий шар. При захворюваннях нігті набувають синюшного відтінку, оскільки порушується кровообіг. Нігтьова пластинка оточена шкірною складкою – нігтьовим валиком. Швидкість росту нігтів становить 0,1-0,2 мм за добу. Основою нігтьової пластинки є кератин – білок, який також присутній і в шкірі. З нього ж утворюються волосся. Щільність кератину в нігтях і волоссі обумовлена тим, що в цьому білку присутня значна кількість сірковмісної амінокислоти цистеїну. Дисульфідні зв'язки, що утворюються між молекулами цієї амінокислоти, зміцнюють білок, надаючи йому твердості. Між шарами кератину розташовуються тонкі прошарки жиру і води. Саме ці прошарки надають нігтьовій пластинці еластичності і блиску. Ніготь може вбирати воду, при цьому збільшуючи свою товщину. Тому у людей, що часто контактують з водою, нігті стають м'якими і товстими.