Розділ «Тема 50. НАДКЛАС РИБИ»

■ череп кістковий, з 2 відділів: мозкового (з нерухомо з'єднаних між собою кісток) і вісцерального (зяброво-щелепного, який складається з рухомої щелепної дуги, під'язикової дуги, зябрових дуг і зябрових кришок);

■ хребет – з кісткових хребців, між якими є залишки хорди;

2 відділи – тулубовий і хвостовий, хребці мають тіло, верхню і нижню дуги; до нижніх дуг тулубових хребців прикріплюються ребра, які вільно закінчуються в мускулатурі;

■ скелет парних кінцівок – плечовий і тазовий пояси та кісткові промені.

б) м'язи – в основному сегментовані, але є і диференційовані на окремі мускули (м'язи плавців, зябрових кришок, щелепні м'язи та ін.).

Травна система – кишківник слабо диференційований на відділи.

Плавальний міхур властивий для більшості видів кісткових риб. Плавальний міхур – тонкостінний виріст стравоходу риб, який допомагає їм триматися у воді. У одних риб плавальний міхур зберігає зв'язок із кишечником (короп, лящ, оселедець), а в інших – втрачає його (річковий окунь).

Дихальна система – зябра із зябрових дуг, пелюсток і тичинок. Важливе значення в газообміні риб має шкірне дихання (у карасів, вугрів – 1/3 потреб в кисні). Пристосування до використання кисню повітря:

■ ковтання повітря з подальшим його пропусканням через кишківник (в'юни, макроподи, які мають лабіринтовий орган);

■ мішковидні легені у дводишних риб (рогозуби);

■ поглинання кисню у плавальному міхурі, який має багато кровоносних судин і не втратив зв'язок з травним трактом (короп, плітка).

Кровоносна система – серце двокамерне, одне коло кровообігу (крім дводишних риб), у серці – лише венозна кров. (Об'єм крові – до 3% ваги тіла, еритроцитів – 0,15 млн/мм3, киснева ємкість – до 8%). До складу кровоносної системи риб входить селезінка – спеціальний орган кровоносної системи, у якому утворюються клітини крові. Холоднокровні (пойкілотермні) тварини. Пойкілотермні тварини – це тварини, які мають обмежену здатність до терморегуляції, тому температура їхнього тіла залежить від температури довкілля (безхребетні, риби, земноводні, плазуни).

Видільна система: тулубові нирки – сечоводи – сечовий міхур – сечовий отвір. Кінцевий продукт обміну – аміак.

Особливості нервової системи. Передній мозок не утворює півкуль (вищий нюховий центр), проміжний мозок малий, середній мозок добре розвинений (у ньому

Зовнішня будово окуня річкового: А – ніздрі; Б – передній спинний плавець; В – задній спинний плавець; Г – бічна лінія; Д – хвостовий плавець; Е – анальний плавець; Ж – сечовий отвір; З – анальний отвір; І – статевий отвір; Й – черевні плавці; К – грудні плавці; Л – ротовий отвір; М – очі; Н – зяброві кришки

Внутрішня будова риб: А – шлунок; Б – нирка; В – плавальний міхур; Г – сечовий міхур; Д – яєчник; Е – селезінка; Ж – придатки кишечнику; З – кишечник; І – жовчний міхур; Й – серце; К – печінка; Л – зябра

розташовані центри інстинктів та виникають умовні рефлекси), крім того, він, разом із проміжним, довгастим та спинним, регулює всі процеси життєдіяльності, мозочок – залежно від активності рухів, довгастий мозок добре розвинений (центри життєдіяльності). Від головного мозку відходить 10 пар ЧМН. Спинний мозок – тонкий. В основі поведінкових реакцій риб лежать рефлекси. Відповідь на подразнення здійснюється за допомогою таких пристосувальних реакцій, як: безумовні рефлекси (реакція риби на здобич); інстинкти (нерестова поведінка); умовні рефлекси (умовний рефлекс на постукування об скло акваріума). У риб можна відмітити такі прояви поведінки: а) репродуктивна (спрямована на розмноження); 6) територіальна (захист рибою своєї території); в) захисна (реакції на небезпеку); г) харчова (пов'язана з пошуком їжі і живленням) та ін.

Органи чуттів у риб добре розвинені та пристосовані до сприйняття подразників у водному середовищі. У деяких риб зустрічаються органи світіння (глибоководні вудильники), електричні органи (електричні скати, соми, вугри).

Розмноження статеве із явищем роздільностатевості. Запліднення переважно зовнішнє. Відкладання ікри. Зустрічається внутрішнє запліднення, гермафродитизм і живородіння (морські окуні, мечоносець, гамбузія, голом'янка байкальська, гупії). Статевий диморфізм виявляється по різному: у розмірах тіла, величині та розміщенні плавців, у появі шлюбного вбрання, поведінці, утворенні звуків тощо. Органи розмноження представлені яєчниками і сім'яниками, які здебільшого є парними. У яєчниках розвиваються яйцеві клітини (ікринки), а в сім'яниках – молочко із сперматозоїдами. У риб спостерігаються такі сезонні явища, як нерест, післянерестовий нагул та зимівля. Нерест – процес відкладання рибами ікри з подальшим її заплідненням. Кожний вид риб характеризується певною плодючістю, що взаємопов'язано з умовами розвитку ікри: риба-місяць – до 300 млн ікринок, а деякі арктичні риби – декілька штук. Нерест може відбуватися раз на рік (щука – ранньої весни), кілька разів на рік (тропічні риби) через рік (осетрові), один раз у житті (горбуша). Час з моменту відкладення ікри риб до виходу з неї личинок – інкубаційний період – залежить від температури води. Багато риб розмножуються у тих водоймах, у яких живуть (сазан, сом), а інші долають великі відстані: прохідні риби мігрують із морів до річок (осетр, севрюга, горбуша, кета, лосось) або з річок у моря (європейський і американський вугри).

Розвиток непрямий з перетворенням (ікра – личинка – мальок – доросла особина). Час розвитку ікри у різних видів риб різний. Зародок розвивається за рахунок жовтка, який багатий на поживні речовини. З ікри виходить личинка, яка, на відміну від малька, має жовтковий мішок і позбавлена плавців та луски. Личинку, схожу на дорослу рибу, але ще малу за розмірами, називають мальком. Більшість риб не проявляє турботи про нащадків і, віднерестившись, кидає ікру напризволяще. Це явище виникло, як пристосування проти загибелі великої кількості ікри, личинок, мальків. Приклади турботи про нащадків у риб: виношування ікри в черевному мішку (морський коник), побудова гнізда (триголкова колючка), виношування ікри і захист мальків у ротовій порожнині (тилапія), відкладання ікри до мантійної порожнини перлівниць (гірчак) та ін.