Розділ «Тема 43. ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, АБО КІЛЬЧАКИ»

Тип поділяють на кілька класів, зокрема Багатощетинкові, Малощетинкові, П'явки.

Багатощетинкові черви, або поліхети – клас кільчастих червів, які на кожному сегменті тулуба мають параподії з численними щетинками. До цього класу належить близько 5300 видів, які живуть, переважно, у морях, і лише поодинокі представники пристосувалися до життя у прісних водоймах чи вологих місцях суходолу. Ведуть донний спосіб життя (бентосні тварини), деякі – вільноплаваючі, є й сидячі форми, що виділяють навколо себе захисні трубки. Переважно хижаки, але серед них багато рослиноїдних та всеїдних форм. Серед поліхет зустрічаються і види-коменсали, які живуть всередині губок, у черепашках раків-самітників або на морських зірках. Тіло багатощетинкових червів складається з головного відділу, сегментованого тулуба та анальної лопаті. На голові є очі, органи дотику – щупальця, органи нюху – нюхальні ямки, у деяких – органи рівноваги (статоцисти). На тулубових сегментах є парні бокові вирости з щетинками – параподії – примітивні кінцівки, за допомогою яких черви плавають, повзають або зариваються в ґрунт. Багатощетин- кові в основному володіють шкірним диханням, однак у деяких видів є зябра. Більшість багатощетинкових червів – роздільностатеві тварини. Запліднення яєць відбувається у воді. Розвиток непрямий, за якого з яєць виходять вільноживучі личинки трохофори, які рухаються за допомогою війок. Найвідомішими представниками класу є піско- жил, нереїда і палоло.

Піскожил (Arenico/o marina) – морський багатощетинковий черв'як, який живе у Чорному морі і може сягати 30 см завдовжки. Усе життя проводить у глибокій нірці з піску. Живиться дрібними водоростями, тваринами й різними неживими часточками, захоплюючи їх разом з піском. Є основним кормом промислових риб.

Нереїс (Nereis virens), або нереїда, – багатощетинковий черв'як, який живе в Азовському морі. Належить до бентосу – повзає по дну моря за допомогою пара- подій. Є основним кормом промислових риб. Акліматизований у Каспійському морі, інтенсивно там розмножився і став важливою складовою частиною в живленні осетрових риб.

Палоло (Eunice viridis) – морський багатощетинковий черв'як, який живе в коралових рифах тропічних островів Тихого океану. Забарвлення тіла у палоло зеленкувате, розміри – до 1 м. Двічі на рік у певній фазі Місяця статевозрілі особини з'являються у великій кількості на поверхні води для розмноження.

Малощетинкові черви, або олігохети – група кільчастих червів, які на кожному сегменті тулуба мають нечисленні щетинки. До цього класу відносять понад 5000 видів, які є, переважно, мешканцями прісних вод і ґрунту, значно рідше зустрічаються в солоній воді. Більшість малощетинкових має розміри від 0,5 мм до 40 см, а деякі види тропічних земляних червів досягають 3 м. Особливостями зовнішньої будови малощетинкових червів є сегментація тіла (від 5-6 до 600 кілець), відсутність параподій (на їхньому місці є пучечки нечисленних щетинок), наявність залозистого пояска в передній частині тіла у статевозрілих особин та ін. Найвідомішими представниками олігохет є дощові черв'яки і трубочники.

Звичайний дощовий черв'як (Lumbricus terrestris) – вид малощетинкових червів, який пристосувався до життя у ґрунті. Ці черви належать до родини справжніх дощових черв'яків, яка об'єднує близько 300 видів. Розміри тіла коливаються від 2 до 50 см. На півдні України черв'яки досягають більших розмірів. Пересуванню в ґрунті сприяє видовжене, сегментоване, загострене з обох кінців тіло. Пересуваються, поперемінно скорочуючи і розслаблюючи кільцеві та поздовжні м'язи шкірно-м'язового мішка. Спрямовані назад щетинки (по 8 на кожному сегменті) дають можливість чіплятися за найменші нерівності ґрунту. Слиз, що виділяється шкірними залозами, зменшує тертя тіла черв'яка, перешкоджає його висиханню, сприяє диханню, має

Внутрішня будова дощового черв'яка: А – кутикула; Б – гіподерма; В – кільцеві м'язи; Г – поздовжні м'язи; Д – шкірно- м'язовий мішок; Е – вистилаючий епітелій; Є – черевний нервовий ланцюг; Ж – черевна кровоносна судина; З – щетинки; І – метонефридії; Й – стінка кишки; К – целом; Л – спинна кровоносна судина

антибіотичні властивості. Живляться дощові черв'яки відмерлими рослинними рештками, що містяться в ґрунті. У ґрунті дощові черви риють глибокі ходи до 2 м від поверхні землі. У теплу і вологу погоду вони вночі виповзають зі своїх нірок, відшукують сире опале листя, напівзігнилі травинки і все це затягують у нірки. Отже, дощові черви – типові сапрофаги. Заковтують вони і ґрунт, який можна побачити в їхньому кишечнику. Перероблений ґрунт черви викидають на поверхню у вигляді характерних купок, поява яких навесні свідчить про початок діяльності червів. Підраховано, що за добу кожен черв'як пропускає крізь свої кишки таку кількість землі, що дорівнює масі його тіла. В Україні відомо понад 50 видів дощових червів, деякі з них занесено до Червоної книги України (наприклад, ейзенія Гордєєва).

Трубковик звичайний (Tubifex tubifex) – прісноводний червонуватий тонкий черв'як розміром 2-5 см. Живе в мулистих ґрунтах прісних, дуже забруднених, з недостатньою кількістю кисню водоймах. Передній кінець черв'яка заглиблений у мул, а задній висувається назовні й беззупинно звивається – ці рухи забезпечують приплив свіжої води, необхідної для дихання. Можуть витримувати значне забруднення водойм різними речовинами (нафтопродуктами, пестицидами тощо). У шкірі задньої частини тіла особливо багато кровоносних капілярів. Навколо цієї частини тіла утворюється трубочка, що складається з мулових частинок, склеєних слизом черв'яка. Заковтує пісок з мулом і засвоює поживні речовини, які в ньому містяться. Його використовують як корм для акваріумних рибок, є базою живлення для прісноводних тварин, зокрема риб.

П'явки – група кільчастих червів, які характеризуються наявністю двох присосок і відсутністю щетинок. До класу належить близько 400 видів, поширені в прісних водоймах, морях, іноді трапляються на суходолі. Серед них є хижаки, що живляться дрібними тваринами (молюсками, черв'яками), та кровосисні види – організми, які можуть живитися кров'ю хазяїна і, на відміну від паразитичних, не використовують організм живителя як середовище життя. Живителем називають організм, кров'ю якого живиться кровосисний вид. П'явки мають тіло завдовжки до 20 см, воно поділяється на 34 сегменти. Мають поясок, де формуються яйця. Як і більшість кільчастих червів, п'явки – гермафродити. Існують прісноводні, морські та сухопутні види п'явок. В Україні – понад 25 видів, у тому числі – європейська медична п'явка, велика і мала несправжні кінські п'явки, риб'яча п'явка та ін.

Медична п'явка (Hirudo medicinalis) має сегментоване тіло довжиною 8-12 см. На темному спинному боці тіла є характерний малюнок з трьох пар іржаво-червоних або червоно-жовтуватих поздовжніх смуг. Живе в невеликих стоячих водоймах з мулким дном, які поросли рослинністю. Живиться кров'ю земноводних і ссавців. Задня присоска використовується для прикріплення, тоді як через передню, яка має щелепи і зуби, відбувається харчування. У ротовій порожнині, яка розташована на дні передньої присоски, є три щелепи. Вони прорізують шкіру тварини, до якої п'явка присмокталася. У ранку виділяється слина, що містить гірудин. Гірудин – речовина, яка виробляється слинними залозами п'явки для запобігання зсіданню крові. Кров, оброблена слиною п'явки, може довго зберігатися про запас у великих кишенях її кишок – завдяки цьому тварина може довго голодувати (від кількох місяців до року). Медична п'явка – гермафродит, для якого характерний прямий розвиток. Вона відкладає яйця купками біля води (але не у воді), у темних вологих місцях. Використовується в медицині при захворюваннях кровоносної системи, гангренах і трансплантації органів.

Значення кільчаків у природі та житті людини

Кільчасті черви відіграють значну роль у природі. Прісноводні та морські кільчасті черви є базою живлення для інших тварин. Наприклад, нереїди і піскожили є основою живлення багатьох промислових риб. Малощетинкові (трубочники) є хорошим кормом для багатьох видів прісноводних риб, дощові черви – основна їжа кротів, їжаків, жаб, шпаків та ін. Дощові черви відіграють значну роль у процесах ґрунтоутворення, що вперше відзначив англійський біолог Ч. Дарвін. Вони прокладають у ґрунті довгі ходи, які полегшують проникнення дощової води, повітря до кореневої системи рослин, забезпечують швидке розкладання опалого листя і утворення гумусу. Крім того, вони беруть участь у перемішуванні ґрунту, виносячи на поверхню з глибших шарів частинки землі, які містять неорганічні компоненти. Викиди червів мають pH = 7,0, тому вони запобігають окисленню та олужненню ґрунту. Таким чином, наявність дощових червів у ґрунті сприяє підвищенню його родючості і є показником стану ґрунту.

Деяких з кільчастих червів, наприклад тихоокеанського палоло, людина споживає в їжу. У цього черв'яка розмноження збігається з певною фазою Місяця. У період розмноження палоло в незліченній кількості підіймаються з дна і скупчуються в поверхневих шарах води. Саме тоді їх виловлюють жителі островів Тихого океану для споживання в їжу. Окремих кільчаків (каліфорнійський червоний черв'як) розводять у промислових умовах (вермікультура) і використовують у вигляді харчових добавок для худоби, для утилізації побутових відходів, вироблення високоякісних екологічно чистих добрив. Як корм для акваріумних риб використовують трубковика.

П'явка медична сатає в нагоді в медицині для лікування тромбофлебіту, деяких форм гіпертонічної хвороби та інших захворювань. Існує навіть окремий метод лікування п'явками – гірудотерапія. Ефект такого лікування є комплексним. П'явка, що присмокталася до шкіри, викликає місцеву кровотечу, що може ліквідувати венозний застій крові, посилити кровообіг у цій ділянці тіла. Крім того, у кров потрапляють речовини, що зумовлюють знеболювальний і протизапальний вплив, зменшується імовірність тромбозів, спадають набряки. П'явка риб'яча (Piscicola geometra) нападає на рибу і може спричинити захворювання, відоме як пісцикольоз. Риб'ячі п'явки завдають значних збитків риборозплідникам. Зустрічаються п'явки не тільки в прісних водоймах і на суходолі, а й у морях і океанах. Серед них – морська риб'яча п'явка, що паразитує на камбалах у прибережних водах Курильських островів.

До Червоної книги України занесено 7 видів кільчастих червів: ейзенія Гордєєва (родина Дощовикові), жабоп'явка алжирська (родина Плоскі п'явки), п'явкамедична (родина Щелепні п'явки), глотківка Щоголєва (родина Глоткові п'явки), археобдела каспійська (родина Глоткові п'явки), псевдотрохета п'ятикільчаста (родина Глоткові п'явки), трохета потайна (родина Глоткові п'явки).

Назва "молюски" походить від латинського слова moluscus – "м'який"

Енциклопедія "Аванта+"