Розділ «Тема 42. ТИП ПЕРВИННОПОРОЖНИННІ, АБО КРУГЛІ ЧЕРВИ»

• сапрофаги – тварини, що живляться рештками рослин і тварин, розкладаючи складні сполуки на прості речовини; беруть участь у поверненні в колообіг тих речовин, що входили до складу мертвої органіки, сприяють збільшенню родючості ґрунту;

• хижаки – тварини, що поїдають інших червів, комах, кліщів;

• фітофаги – тварини, що живляться живими рослинами та грибами, заковтуючи їх цілими або проколюючи зубцями, а потім висмоктуючи сік.

Є серед нематод і паразити рослин (фітонематоди), які можуть завдавати значних збитків сільському господарству. Завдяки наявності твердих колючих утворів навколо рота (стилетів), вони можуть ушкоджувати підземні частини рослин, живитись вмістом клітин, проникати у тканини. Стеблова нематода картоплі – паразит, який розвивається в тканинах бульб, унаслідок чого картопля перетворюється на грудку брунатної трухлявини. Може знищити до 80% бульб, що зберігаються в овочесховищах. Бурякова нематода – паразит, який оселяється в кореневій системі та спричиняє відмирання коренів, чим різко знижує врожай цукрового буряку. Голові нематоди – паразити, які оселяються всередині коренів рослин і виділяють речовини, що спричиняють розвиток на коренях пухлин – галів (призводять до відмирання і загнивання коренів, пригнічення росту або загибелі рослини).

Деякі нематоди паразитують в організмах тварин і людини. Одним із найпоширеніших гельмінтів людини є аскарида людська. Людсько аскарида (Ascaris /umbr/coides) – паразитичний круглий черв, що є збудником аскаридозу. Аскариди мешкають у просвіті кишечника і живляться його вмістом. Органів прикріплення вони не мають, тому весь час рухаються назустріч харчовим масам. Тривалість їхнього життя становить 11-12 місяців. У зараженої людини спостерігаються розлади роботи органів травлення, гострі болі в кишечнику, може розвиватися недокрів'я тощо. Аскариди роздільностатеві: самки сягають завдовжки до 44 см, самці – до 25 см. Весь цикл розвитку відбувається в одному хазяїні. З кишечника людини яйця аскариди виводяться в довкілля. Людина заражається, коли з немитими овочами, фруктами, сирою водою, брудними руками до

її кишечнику потрапляють зрілі яйця паразита. У шлунку з яєць виходять личинки. Спочатку личинки аскарид проникають у кровоносні судини стінок кишечника, а потім з кров'ю через печінку та серце потрапляють у легені. Через деякий час вони руйнують стінки легеневих пухирців і по повітроносних шляхах через глотку потрапляють знову до кишечника людини, де й стають статевозрілими. Упродовж переміщення личинки ушкоджують тканини органів, можуть спричиняти запалення легенів і задуху. Яйця аскарид досить стійкі до несприятливих умов довкілля і тривалий час (до 7 років) можуть зберігати свою життєздатність.

Поперечний зріз тіла аскариди: А – кутикула; Б – гіподерма; В – поздовжні м'язи; Г – стінка кишки; Д – шкірні залози; Е – спинний нервовий стовбур; Ж – первинна порожнина тіла; З – черевний нервовий стовбур; І – матка; Й – яєчник.

Волосоголовець людський живе в товстій (сліпій) кишці людини, спричиняючи хворобу трихоцефальоз. Переднім звуженим кінцем тіла гельмінт заглиблюється в слизову оболонку кишки і живиться кров'ю. Волосоголовці у кишках людини живуть приблизно 5 років. Самка виділяє велику кількість яєць у просвіт кишок: дозрівають вони у навколишньому середовищі протягом місяця. Людина заражається через забруднену яйцями їжу або питну воду.

Поширеними паразитами людини є гострики, які є збудниками ентеробіозу. Від цього гельмінта страждають, в основному, діти. Гострики паразитують в нижньому відділі тонкої та у верхньому відділі товстої кишок. Живуть 3-4 тижні. Тіло гострика веретеноподібне, самка – 10-13 мм, самець 8-11 мм завдовжки. Задній кінець тіла самки видовжений і загострений, у самця він спірально закручений. Після запліднення самці гинуть, а самки виповзають через задній прохід і тут на складках шкіри відкладають яйця (близько 12 000), після чого теж гинуть. Відкладання яєць, яке відбувається звичайно вночі, спричинює сильний свербіж. При почухуванні шкіри навколо ануса дитина забруднює руки, які стають причиною повторного зараження. Діти можуть заражатися від дорослих через брудні руки.

Ще одним поширеним паразитом людини є трихінело – збудник трихінельозу. Трихінели розвиваються в одному організмі, який є спочатку остаточним, а потім – проміжним хазяїном паразита. Природне зараження трихінельозом зареєстроване у багатьох видів ссавців, зокрема у свиней, диких кабанів, ведмедів, борсуків, а також у людини. Дорослі трихінели паразитують у кишечнику, переважно в дванадцятипалій кишці, а личинки – у скелетних м'язах. Людина заражається, з'ївши свинину або м'ясо диких тварин, у яких в капсулах містяться личинки паразита. У кишечнику стінки капсули розчиняються, личинки виходять у тонку кишку і прикріплюються головним кінцем до стінки кишечника. Основна маса гельмінтів досягає статевої зрілості на 2-3-й день після зараження. Кожна самка за двотижневий період народжує в середньому 1500 личинок. Через грудну лімфатичну протоку вони заносяться у кров'яне русло, звідки проникають в органи і тканини тварин чи людини. Мігруючі личинки можуть багато разів циркулювати по кров'яному руслу і виходити в тканини. Але тільки ті личинки, які потрапляють у скелетні м'язи, продовжують розвиватися. Дорослі трихінели живуть 28 днів.

Найбільшим із паразитуючих в організмі людини нематод є ришта – збудник дракункульозу. Самка досягає ромірів 70-120 см. Проміжним хазяїном цього паразита є прісноводний рачок – циклоп, остаточним – людина, можуть бути домашні та дикі тварини. Зазвичай уражається підшкірна клітковина в ділянках нижніх кінцівок, можуть вражатися і верхні кінцівки, живіт, спина тощо. Людина заражається, випадково проковтнувши циклопа із сирою водою.

Основними заходами боротьби і профілактики захворювань, що викликаються паразитичними круглими червами, є:

1. Виявлення та лікування хворих, оскільки вони є джерелом розповсюдження паразитів.

2. Упровадження в побут миття та термічної обробки ягід, овочів, зелені й фруктів, які вживають у сирому вигляді.

3. Після роботи на городі, в ягіднику чи фруктовому саду, а дітям – після ігор на землі слід ретельно мити з милом руки.

4. Проведення комплексу оздоровчих заходів: заборона удобрювання городів і ягідників не знезараженими фекаліями, утримання туалетів у належному сані

тарно-гігієнічному стані, надійне знезаражування нечистот і стічних вод, заборона вирощування на полях зрошення ягід і овочів, які використовують у їжу в сирому вигляді, знищення пацюків, які є джерелом зараження свиней.

5. Дотримання правил особистої та громадської гігієни: ретельно мити руки з милом перед їжею і після відвідування туалету; коротко стригти нігті; викорінювати у дітей, а іноді й у дорослих звичку гризти нігті та брати в рот пальці, ручки тощо.

6. Не використовувати в їжу м'ясо, яке не пройшло ветеринарно-санітарної експертизи.

7. Утримувати свиней в умовах, які виключають можливість поїдання трупів заражених тварин. Свинину і м'ясо диких тварин потрібно обов'язково досліджувати на трихінельоз.