Розмноження у кишковопорожнинних може бути нестатевим (у вигляді брунькування) і статевим, яке здійснюється гаметами, що формуються в статевих залозах ектодерми. Більшість кишковопорожнинних – роздільностатеві, є й гермафродити.
Розвиток у багатьох видів супроводжується чергуванням поколінь і способів розмноження, тобто спостерігаються складні життєві цикли. У медуз це метагенез– чергування нестатевого (поліпоїдного) і статевого (медузоїдного) поколінь. Розвиток непрямий, оскільки із заплідненого яйця розвивається личинка – планула. Ця стадія розвитку багатьох кишковопорожнинних складається з двох шарів клітин, має війки і деякий час плаває у воді, потім прикріплюється до субстрату і перетворюється на поліп.
Регенерація як здатність відновлювати втрачені органи та тканини, а також цілий організм з його окремої частини, характерна для гідроїдних і здійснюється за рахунок проміжних клітин.
Різноманітність кишковопорожнинних
Тип Кишковопорожнинні об'єднує представників трьох класів: Гідроїдні поліпи, Сцифоїдні медузи і Коралові поліпи.
Тип Кишковорожнинні (Coelenterata) | ||
Клас 1. Гідроїдні поліпи, або Гідрозої Ряд Гідри Ряд Сифонофори | Клас 2. Сцифоїдні медузи, або Сцифомедузи Ряди: Дискомедузи, Коренероті медузи, Кубомедузи, Корономедузи | Клас 3. Коралові поліпи Підклас Восьмипроменеві корали Ряди: Рогові корали, Морські пера, Сонячні корали Підклас Шестипроменеві корали Ряди: Актинії, Мадрепорові корали, Кіркові корали |
Гідроїдні (Hydrozoa) – група кишковопорожнинних, життєвий цикл яких має, зазвичай, стадії поліпа й медузи та обов'язково включає личинку, яка називається планулою. Домінуючим поколінням у багатьох гідроїдних є поліп, а медузоїдне покоління просте. Є види, які мають форму медузи і не мають поліпоїдного покоління. Ці гідроїдні медузи дрібні, на їхньому куполі є складка, що допомагає плавати. Трапляються також і види, які медуз не утворюють (наприклад, гідра прісноводна). Гідроїдні зустрічаються в прісноводних і морських екосистемах. Ведуть поодинокий (гідра прісноводна) і колоніальний (морські поліпи обелія) спосіб життя. У багатьох видів гідроїдних формуються колонії, які утворилися завдяки тому, що дочірні особини при брунькуванні не відокремлюються від материнської. Зустрічаються і складно організовані колонії, у яких інтегровані одночасно і поліпи, і медузи (наприклад, сифонофори). Поліпоїдні стадії багатьох видів часто прикріплюються за допомогою підошви до інших організмів: молюсків, ракоподібних, губок тощо і вступають з хазяїном у симбіотичні взаємовідносини. Розташування прикріплених форм визначається тим, де осяде планула. Колони поліпів звичайно виникають у місцях, де забезпечений постійний потік води, що збільшує надходження потенційної їжі. Основним кормом гідроїдних є планктонні організми, зокрема, дрібні ракоподібні (дафнії, артемії), інфузорії, мальки риб та ін. Деякі види мають симбіотичні одноклітинні водорості й можуть існувати винятково за рахунок їх
Медуза-вітрильник
поживних речовин, що утворюються при фотосинтезі. Серед гідроїдних поліпів є види (наприклад, медуза хрестовик, медуза-вітрильник, португальський кораблик), опіки яких небезпечні для людини. Окремі види є паразитами (наприклад, поліподій паразитує на яйцях осетрових риб). До Червоної книги України занесені два види класу: Оліндіас несподіваний як рідкісний вид (Olindias inexpectata) та Меризія азовська як вразливий вид (Moerisia maeotica).
Типовим представником класу є гідра прісноводна, довжина якої сягає 1-1,5 см. Форма тіла циліндрична і має вигляд мішечка: на одному кінці тіла є рот, оточений віночком із 6-12 щупалець, на протилежному знаходиться підошва, якою вона прикріплюється до водяних рослин і предметів. Щупальці виконують не лише функцію дотику, а й захоплення поживи. Переміщуюються гідри завдяки скороченню м'язових волокон епітеліально-м'язових клітин – по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями. У гідри добре розвинена регенерація, яка відбувається завдяки поділу проміжних клітин. За характером живлення гідра, як і більшість кишковопорожнинних, є хижаком. Обхопивши щупальцями паралізовану здобич, гідра підтягує її до ротового отвору і переміщує в кишкову порожнину, де й відбувається перетравлення. Розмножується гідра статевим і безстатевим способами. При безстатевому розмноженні (найчастіше влітку, коли достатньо їжі) на середині тіла утворюється горбик, або брунька, яка швидко росте. Статеве розмноження спостерігається восени. У прісноводної гідри, яка є гермафродитом, з проміжних клітин ектодерми утворюються жіночі й чоловічі статеві гонади. сім'яники розміщуються ближче до ротової частини, а яєчник – ближче до підошви. Сперматозоїди дозрівають раніше, ніж яйця, тому запліднення перехресне. Після запліднення гідри, як правило, гинуть, а яйця в стані спокою осідають на дно та зимують. Навесні яйце починає розвиватися і дає початок новій гідрі.
БІОЛОГІЯ+ Португальський кораблик, або фЬалія (Physalia phy sal is) – океанічний вільноплаваючий колоніальний гідроїд, що складається з кількох видів поліпів. Свою назву цей гідроїд отримав через схожість складки з косим вітрилом португальських каравел. Португальський кораблик має лише один великий (до ЗО сантиметрів) заповнений газом поплавок (пневматофор), об 'см газу в якому може швидко змінюватися. Фізалія має щупальця, довжина яких, зазвичай, досягає 10 м, а в окремих випадках і 50 м. Португальський кораблик є потенційно небезпечною для людини істотою: відомо кілька смертельних випадків, зумовлених сильним ураженням його жалкими щупальцями. Отрута розповсюджується по лімфатичній системі і може викликати сильний біль. Що цікаво, морська черепаха логгерхед (Caretta caretta) має імунітет до отрути фізалїї: цих черепах неодноразово спостерігали за поїданням португальських корабликів. Не бояться отрути і рибки-номеуси, які знаходять захист серед щупальців фізалії.
Сцифоїдні (Scyphozoa) – група морських кишковопорожнинних, більша частина життєвого циклу яких припадає на стадію медузи. Клас налічує близько 200 видів, з яких усього декілька видів зустрічаються в Чорному та Азовському морях (наприклад, аурелія, або вухаста медуза, медуза-коренерот, сидяча медуза люцернарія). У тропічних морях водиться ропілема їстивна, яку вживають в їжу у Японії та Китаї. Тіло сцифоїдних медуз має форму дзвона або парасольки з віночком щупальців по краях, а розміри коливаються від 30 мм до 2 м у діаметрі. Кількість щупальців у різних сцифомедуз є різною – від 4 до декількох сотень. Кишкова порожнина видозмінена у систему канальців. На відміну від поліпів, медузи
Гідра прісноводно
ведуть рухливий спосіб життя. Вони плавають шляхом виштовхування води з увігнутого боку парасольки. Нервова система медуз дещо складніша, ніж у гідроїдних, вона має скупчення нервових клітин, які нагадують нервові вузли. У зв'язку з рухливим способом життя у медуз є ропалії – маленькі видозмінені щупальці, які несуть органи чуття – світлочутливі вічка та органи рівноваги (статоцисти). Сцифомедузи – це роздільностатеві організми. Під час статевого розмноження гамети, що розвиваються в ентодермі, виходять через рот назовні. У більшості медуз запліднення відбувається у воді. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, яка деякий час плаває, а потім, опустившись на дно, прикріплюється й перетворюється на поодинокого поліпа. Дорослий поліп відбруньковує молодих медузой, які поступово перетворюються на дорослі особини. Таким чином, у сцифоїдних спостерігається правильне чергування домінуючого статевого (медузи) і підлеглого нестатевого (поліпи) поколінь.
Коралові поліпи (Anthozoa) – групо виключно морських кишковопорожнинних, у життєвому циклі яких відсутня зміна поколінь і медузна стадія, а є лише поліпоідне покоління. Клас налічує понад 6000 видів, серед яких є поодинокі (актинії) та колоніальні (червоний корал, чорний корал) організми, що ведуть прикріплений спосіб життя. На відміну від гідроїдних, у коралових поліпів внутрішня порожнина розділена перегородками на камери.
Навколо ротового отвору в коралових поліпів – віночок яскраво забарвлених щупальців, завдяки яким деякі з них зовнішнім виглядом нагадують квіти. Від цього і пішла латинська назва класу – Anthozoa (лат. "антос" – квітка, "зоо" – тварина), який охоплює актиній і корали. Актинії, або морські анемони, поширені в усіх морях – від Арктики до Антарктиди, зустрічаються і в фауні України. їхнє яскраво забарвлене тіло має вигляд циліндра з численними короткими товстими щупальцями. Актинії пересуваються шляхом розслаблення та скорочення підошви. Живляться, в основному, рачками і дрібною рибою. Актинії можуть вступати у взаємовигідні (мутуалістичні) відносини з іншими тваринами, зокрема раками-самітниками. Колонії коралових поліпів складаються із сотень і навіть тисяч хобин. Коралові поліпи мають вапняковий або роговий скелет (внутрішній чи зовнішній). Розмножуються коралові поліпи нестатевим (брунькування) і статевим способами. Корали можуть бути роздільностатевими або гермафродитами. Під час статевого розмноження у внутрішньому шарі клітин утворюються гамети, які виходять назовні через рот. Запліднення відбувається у воді. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, яка спочатку плаває, живиться дрібними планктонними організмами, а потім опускається на дно й перетворюється на поліпа. Деякі види (мадрепорові поліпи) утворюють коралові рифи та атоли (острови кільцеподібної форми).
Роль кишковопорожнинних у природі та житті людини
Тема 41. ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Біологія» автора Соболь В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 40. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ. ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ, АБО ЖАЛКІ“ на сторінці 2. Приємного читання.