Розділ «Тема 38. ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ»

Тип саркоджгутикові. Клас джгутикові

Джгутикові (Mastigophora) – це клас одноклітинних і колоніальних тварин типу Саркоджгутикові, характерною ознакою яких є джгутики. Це дуже різноманітна і багаточисельна група одноклітинних організмів, яка включає близько 8000 видів. Пересуваються вони завдяки руху джгутиків, яких у них може бути 1-2 або 4-8. Є види, що мають десятки й сотні джгутиків. Більшість джгутикових мають сталу форму тіла, яка обумовлена пелікулою. За несприятливих умов вони утворюють цисти. Джгутикові – дуже своєрідна за різноманітністю типів живлення група організмів. Одні з них – типові рослинні форми, що мають хлорофіл і живляться тільки автотрофно, інші – хлорофілу не мають і живляться тільки гетеротрофне, деякі джгутикові – міксотрофи. Розмножуються, в основному, безстатевим способом – поздовжнім поділом навпіл. Джгутикові і за способом життя є дуже різноманітними. Багато видів живуть у морях, де входять до складу планктону. Не менша кількість джгутикових є у прісних водах. Багато видів є паразитами людини і тварин. За характером живлення джгутикових поділяють на два підкласи: Рослинні джгутикові та Тваринні джгутикові.

Підклас 1. Рослинні джгутикові, або фітомастігіни – це група джгутиконосців, які мають хроматофори і живляться автотрофно. Серед рослинних джгутикових поширеними є колоніальні види. У прісних водах часто зустрічаються маленькі колонії гоніумів (Gonium pectorale), які являють собою зелені пластинки з 16 клітин. Ці клітини пов'язані між собою прозорою драглистою масою. Рухається колонія у воді завдяки узгодженій роботі джгутиків. Іншою поширеною колонією фітомастігінів є евдоріна (Eudorina elegans). Колонії цього виду, на відміну від гоніумів, кулеподібні і, зазвичай, складаються з 32 клітин. Як і в гоніумів, окремі особини колонії евдорін пов'язані між собою драглистою речовиною. Дещо складнішою є будова колоній у вольвокса (Volvox). Декілька видів цього роду – звичайні мешканці невеликих прісноводних водойм. Вольвокси утворюють великі кулеподібні колонії. У Volvox aureus діаметр колоній дорівнює 500-850 мк, а розмір колонії Volvox globator досягає 2 мм. У Volvox aureus до складу колонії входить 500-1000 окремих клітин, а у Volvox globator – до 20 тис. У колоній вольвокса окремі клітини не повністю ізольовані одна від одної, вони пов'язані між собою тонкими цитоплазматичними містками.

Великою групою рослинних джгутикових є панцирні джгутикові, які поширені в морях і прісних водах. Переважна більшість видів цього ряду є планктонними організмами. До панцирних джгутикових належить відомий рід Ночесвітки, організми якого здатні до біолюмінесценції. Ночесвітки (Noctiluca miliaris) не мають хлоропластів і тому живляться як тварини: заковтують інших найпростіших, водоростей.

В літній час вони масово розмножуються і утворюють скупчення в поверхневих шарах теплих вод. За найменшого подразнення ці організми "спалахують", викликаючи світіння моря.

Будова евглени зеленої: 1 – джгутик; 2 – стигма; 3 – ендоплазмо; 4 – ектоплазма; 5 – пелікула; 6 – хлоропласти; 7 – ядро; 8 – мітохондрії; 9 – включення; 10 – скоротлива вакуоля

В прісних водах поширені організми роду Евглена, типовим представником якого є евглена зелена (Euglena viridis). Залежно від умов середовища може живитися автотрофно або гетеротрофно. Тіло евглени зеленої покрите оболонкою, яка називається пелікулою. На її передньому кінці знаходиться єдиний джгутик, що виконує роль органели руху. Біля джгутика знаходиться світлочутливе вічко – стигма, завдяки якому евглена реагує на світло (фототаксис). У клітині евглени є хлоропласти, завдяки яким евглена може проводити процес фотосинтезу в умовах освітлення. У евглени є одне ядро і мітохондрії. Запасаючі полісахариди у вигляді включень нагромаджується у вигляді безбарвних зерняток. За ругуляцію осмотичного тиску в клітині та продуктів перетворення речовин відповідає скоротлива вакуоля. Евглена розмножується безстатево, поздовжнім поділом. У несприятливих умовах у евглени відпадає джгутик і вона перетворюється в цисту.

Підклас 2. Тваринні джгутикові, або зоомастігіни – це група джгутиконосців, які не мають хроматофори і живляться гетеротрофно. Серед зоомастігінів більшість видів ведуть паразитичний спосіб життя. Паразитами людини і тварин є представники родів Лямблія, Трипаносома, Лейшманія.

Лямблії – група паразитів хребетних та деяких безхребетних, що налічує понад 100 видів. Рух здійснюється за допомогою чотирьох пар джгутиків. Лямблії зустрічаються в людини і багатьох ссавців, зокрема у кроликів, мишей.

Трипаносоми – це паразити людини й інших хребетних, які живуть у плазмі крові, лімфі, лімфатичних вузлах, спинномозковій рідині, тканинах спинного і головного мозку.

Зустрічаються у ряді екваторіальних районів Західної Африки, де є причиною африканської сонної хвороби.

Трипаносома і лейшманія

Лейшманїї – внутрішньоклітинні дрібні паразити, які локалізуються в клітинах шкіри. У життєвому циклі вони проходять дві стадії: безджгутикову (в організмі людини та інших хребетних) і джгутикову (в організмі комах-переносників, яким є москіти). Є серед тваринних джгутикових і мутуалістичні види, які живуть у кишечнику термітів і тарганів. Представники роду Трихонімфа виділяють фермент целюлазу, який розщеплює клітковину рослинної їжі, а на заміну отримують захист та їжу у вигляді шматочків рослин. Комахи, які були позбавлені джгутиконосців, жили не більше 10-14 днів і потім гинули.

Отже, джгутикові є дуже своєрідною групою типу Саркоджгу тикові, най загальнішими ознаками яких є наявність складніших органел рухи – джгутиків та поєднання різних типів живлення. Багато видів живуть у воді, але особливого розвитку в джгутикових зазнав паразитизм. Цікавою лінією еволюції у мастігофор є перехід до колоніальних форм організації, які є перехідним етапом до багатоклітинних тварин.

Тип апікомплексні. Клас споровики

Споровики (Sporozoa) – група одноклітинних паразитичних організмів, що живуть у клітинах, тканинах і порожнинах тіла тварин і людини. До класу Споровики належать близько 4000 видів найпростіших, які об'єднуються у такі ряди, як Грегари- ни, Кокцидіі, Кров'яні споровики та ін. Паразитичне існування споровиків призвело до спрощення їх будови: вони не мають органел руху, у них зникли травні та скоротливі вакуолі. Живлення осмотичне – через поверхневий апарат клітини. Життєвий цикл складний, у ньому є чергування безстатевого розмноження, статевого процесу і спорогонії. Безстатеве розмноження полягає у множинному поділі, а в деяких форм відбувається поділ навпіл. Статевий процес відбувається шляхом копуляції гамет. А спорогонія забезпечує утворення великої кількості спорозоїтів, які є інвазійною стадією споровиків.

Найвідомішим зі споровиків є малярійний плазмодій з роду Plasmodium. Ці одноклітинні організми – збудники малярії. Для людини патогенні чотири види цього роду: Plasmodium vivax, Plasmodium ovale. Plasmodium malariae i Plasmodium falciparum. Людина заражається ними в момент вприскування самкою малярійного комара спорових форм збудника (так званих спорозоїтів) у кров або лімфатичну систему. Після короткочасного перебування в крові спорозоїти малярійного плазмодія проникають у гепатоцити печінки, де розпочинається печінкова (позаеритроцитарна) стадія захворювання. У процесі шизогонії з одного спорозоїта утворюється від 2000 до 40 000 печінкових мерозоїтів. Тривалість цього періоду – 6-9 діб. Ці дочірні мерозоїти після виходу з гепатоцитів потрапляють знову в кров і проникають в еритроцити, де починається еритроцитарна шизогонія. Тривалість періоду еритроцитарної шизогонії складає 48 год для PI vivax, PI ovale і PI falciparum і 72 год – для PL malariae. Після багаторазового поділу уражені еритроцити розриваються, і в кров надходять нові мерозоїти та отруйні продукти їхньої життєдіяльності. У цей час у людини починаються приступи малярії, температура тіла підвищується до 40-41°С, хворого лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2-3 доби. Мерозоїти, що вивільнилися, проникають у нові еритроцити. На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на гаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини вони потрапляють у шлунок комара і дозрівають, утворюючи гаплоїдні гамети. Гамети копулюють і дають початок рухливій зиготі, з якої виникає кілька тисяч спорозоїтів (спорогонія). Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині. Якщо не вживати лікувальних заходів, то з кожним циклом розвитку в крові людини кількість плазмодіїв зростає, що призводить до руйнування величезної кількості еритроцитів. У людини розвивається недокрів'я і може настати смерть. Малярія – одне з небезпечних давніх захворювань. Нині малярія зустрічається на всіх материках у районах із субтропічним і тропічним кліматом. В Україні малярія практично ліквідована. Це досягнуто в результаті активного виявлення й лікування усіх хворих, а також знищення комарів у місцях їх масового розмноження.

Тип війчасті. Клас інфузорії