Розділ «Тема 31. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ВОДОРОСТІ»

Водорості можуть жити і на суходолі, але тільки в умовах постійного зволоження, оселяючись на корі дерев, стінах будинків тощо. Є водорості, які пристосувалися до життя в ґрунтах. Понад 100 видів водоростей пристосувалися до життя на поверхні снігу та льоду. На високогір'ях і рівнинах усіх континентів, у морях Арктики і Антарктики вчені спостерігали червоний, зелений, жовтий, коричневий, синій і навіть чорний сніг, обумовлений масовим розмноженням хламідомонади антарктичної, хламідомонади гірської.

Деякі види водоростей пристосувалися до співіснування з іншими живими організмами, оселяючись усередині їхнього організму. Крім взаємодій водоростей з іншими водоростями, вищими рослинами, грибами в складі лишайників, відомі й взаємовигідні зв'язки з тваринами. Так, зелена водорість хлорела поселяється у вакуолях інфузорій. Симбіотичні водорості, що мешкають у кишечниках червів, нематод, амфібій, відомі серед евгленових та динофітових водоростей. А ось видів, які б вели паразитичний спосіб життя, серед водоростей немає. За місцем зростання водорості поділяють на водні та наземні.

Отже, водорості можуть жити у водному, ґрунтовому і наземно-повітряному середовищах. Поширення цих рослин визначається наявністю світла та постійним зволоженням.

Загальна характеристика відділу Зелені водорості

Загальна характеристика відділу Діатомові водорості

Діатомові водорості (Diatomophyta) – відділ водоростей, характерною особливістю яких є наявність кремнистого панциру. Відділ Діатомові водорості налічує понад 20 тисяч видів.

Загальні ознаки. Усі діатомові водорості – це одноклітинні або колоніальні організми мікроскопічно матих розмірів. Хлоропласти цих рослин мають жовтувато- буре забарвлення, яке визначається наявністю зелених, бурих та жовтих пігментів. Клітини діатомових водоростей вкриті панцирем із кремнезему (SiO2), який складається з двох половинок. Більша половинка налягає на меншу як кришечка від коробки з кремом. У панцирі є пори, через які відбувається обмін речовин з навколишнім середовищем. Залежно від будови та форми панцира розрізняють діатомові водорості з радіальною (циклотела) та двобічною (пінулярія) симетрією. У двобічносиметричних діатомових водоростей стулки досить часто мають поздовжню щілину – шов, завдяки якому вони здатні до ковзаючого руху. Такі рухи можуть здійснюватися у відповідь на механічні впливи, у напрямку до світла, тепла тощо. Водорості з радіальною симетрією, що не мають шва, не рухаються. Чимало видів діатомових водоростей здатні виділяти слиз. За допомогою слизу водорості утворюють слизові трубки, ніжки для прикріплення до дна або підводних предметів, а також з'єднуються в колонії. Більшість видів діатомових водоростей є автотрофами. Але деякі з них, які живуть на неглибоких ділянках морського дна, можуть ставати гетеротрофами і поглинати з води готові органічні речовини. Крохмаль у діатомових водоростей не утворюється, запасні речовини в цих водоростей можуть відкладатися у вигляді олій, що збільшує плавучість планктонних видів у товщі води. Розмноження діатомових здебільшого нестатеве – поділ клітин.

Поширення й різноманітність. Діатомові водорості живуть скрізь: у прісних та солоних водоймах, у болотах, на каменях і скелях, у ґрунтах і на ґрунтах, на снігу і льоду, корі стовбурів дерев. Вони трапляються навіть на глибині 350 метрів, де вкривають дно.

Найвідомішими родами діатомових водоростей є пінулярія, навікула, цембела, мелозира, дидимосфенія та ін. Навікула – один із найчисленніших родів діатомових водоростей. Клітини поодинокі, стулки нагадують човник. По середній лінії стулок проходить прямий щілиноподібний шов, у якому відбувається рух слизу, що обумовлює рух клітини. Представники цього роду входять до складу бентосу прісних і солоних водойм, а також живуть у ґрунті та гарячих джерелах.

Навікила

Ульво

Пінулярія – рід одноклітинних діатомових водоростей. Стулки цих водоростей мають видовжену форму із заокругленими кінцями. Шов у пінулярій тягнеться вздовж клітини, у його кінцях і в середній частині є три потовщення-вузлики. Панцири у видів цього роду переважно великі, клітини не здатні утримуватись у товщі води, тому у великій кількості ці водорості накопичуються на дні водойм.

Значення в природі. Діатомеї у природі – це найважливіші продуценти органічних речовин. На їхню долю приходиться близько 25% від всієї світової маси цих сполук, яка створюється рослинами планети. Діатомові водорості є головним джерелом їжі для прісноводних і морських тварин. Крім того, відмираючи, вони дають поживні речовини для живлення бактерій і найпростіших тварин. Встановлено, що поживна цінність діатомей не поступається поживній цінності картоплі та хлібних злаків, а вміст білків і жирів у них навіть вищий. Наземні діатомові водорості відіграють помітну роль у ґрунтоутворенні.

Значення для людини. У водоймах діатомові водорості беруть активну участь у руйнуванні підводних споруд, мостів тощо. Вони забивають водопровідні труби, і доводиться витрачати великі кошти для їх очищення за допомогою сильного тиску або хімічних розчинників. Панцири діатомових водоростей з тонким орнаментом є чудовим об'єктом для настроювання оптичних приладів та перевірки їхніх якостей. Кремнеземові панцири відмерлих діатомових водоростей накопичувалися мільйони років, утворивши дрібнозернистий порошок, який називається діатомовим мулом. Цю гірську породу висушують та просочують певними речовинами для отримання динаміту, який винайшов ще наприкінці XIX сторіччя шведський інженер і вчений Альфред Нобель. Порошок мулу використовується в техніці для полірування виробів, а також для фільтрування та виділення речовин. Панцири викопних форм утворили поклади осадових порід – діатоміту, доломіту та трепелу. Деякі види є добрими індикаторами забруднення морської води різними відходами і нафтопродуктами, тому їх використовують для оцінювання санітарного стану прибережних вод.

Отже, найзагальнішими ознаками діатомових водоростей є наявність панцира із кремнезему, жовто-буре забарвлення, відсутність крохмалю та здатність поєднувати автотрофне живлення із гетеротрофним.

Загальна характеристика відділ Бурі водорості

Бурі водорості (Phaeophyta) – відділ водоростей, характерною особливістю яких є багатоклітинна будова та пластинчаста форма слані. Ця група водоростей має найскладнішу будову поміж інших водоростей. Відділ Бурі водорості налічує близько 1,5 тис. видів.

Загальні ознаки. За кількістю клітин бурі водорості – це виключно багатоклітинні організми. А за розмірами вони бувають від кількох сантиметрів до десятків метрів. Пластинчаста слань бурих водоростей має складну будову. У деяких видів групи клітин розташовуються в декілька рядів, набувають ознак відмінностей від інших клітин, чим стають схожими на тканини. Клітинні покриви представлені двошаровими оболонками. Зовнішній шар слизистий, оскільки складається з пектинових речовин та розчинних солей – альгінатів, а внутрішній – із целюлози. Бурі водорості мають зелені, коричневі й жовті пігменти, які у своєму поєднанні і визначають їхнє яскраво-жовте або буре забарвлення. Основними речовинами, які запасають ці рослини, є ламінарин та олія, що відкладаються поза межами хлоропластів. Крохмаль запасається рідко. У відділі Бурі водорості зустрічаються всі типи розмноження:

Пінулярія

Фукус