Розділ «Тема 25. ЛИСТОК ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПАГОНА»

Жилкування – це розташування жилок у листковій пластинці. За характером галуження розрізняють кілька типів жилкування:

• просте – на листку наявна тільки одна жилка (наприклад, у мохів, плавунів, голонасінних, а з покритонасінних – в елодеї);

• дихотомічне – жилки галузяться вилчасто (наприклад, у гінкго), разом із простим жилкуванням вони є найпримітивнішим жилкуванням, яке було досить поширеним у рослин минулих епох;

• сітчасте – від головної жилки відгалужуються бічні (найпоширеніший тил жилкування); виділяють перистосітчасте (наприклад, у дуба) і пальчастосітчасте (наприклад, у клена);

• дугове – однакові нерозгалужені жилки розташовані діжкоподібно (наприклад, тюльпан, подорожник, конвалія);

• паралельне – однакові нерозгалужені жилки розташовуються вздовж листка паралельно (наприклад, пшениця, жито, кукурудза).

Листкорозміщення у рослин

Листкорозміщення – це розтошування листків на стеблі у певному порядку, що дозволяє рослині вловлювати максимальну кількість світла. Виділяють такі основні типи листкорозміщення:

■ почергове (спіральне) – від вузла відходить лише один листок, а основи послідовно розміщених листків можна поєднати умовною спіраллю (наприклад, яблуня, береза, верба), є найпоширенішим у природі листкорозміщенням;

■ дворядне – від вузла відходить лише один листок, але розташування таких листків на стеблі не по спіралі, а з протилежних двох боків (у всієї родини злаків);

■ супротивне – від вузла відходять два листки один напроти одного, причому листки двох сусідніх вузлів розміщені хрестоподібно, щоб верхня пара не затінювала нижню (бузок, м'ята, гвоздика, клен);

■ кільчасте (мутовчасте) – від вузла відходять три і більше листків (елодея, хвощі, вороняче око).

Порядок листкорозміщення на пагоні є спадковою ознакою кожного виду. Однак у процесі розвитку пагона з бруньки на розташування листків можуть діяти чинники навколишнього середовища – умови освітлення, сила вітру, власна маса, що й обумовлюють появу змін, які, як правило, мають пристосувальний характер.

Умови освітлення впливають не лише на листкорозміщення, а й на розміри, форму листків. Аналізуючи форму листків на річному прирості пагона можна виявити три їхні форми, або формації. У межах однієї рослини розрізняють три основні формації листків;

• низові, або перші, листки – недорозвинені та видозмінені листки, які виконують запасаючу або захисну функції (наприклад, сім'ядолі зародків, луски цибулі);

• серединні листки – це типові зелені фотосинтезуючі листки; у деяких рослин листки, що належать до серединних, мають на тому самому пагоні різну форму – явище різнолистковості, або гетерофілії (у стрілолиста підводні листки стрічкоподібні, а надводні – стрілоподібні);

• верхівкові листки – містяться на верхівці пагонів і мають менші розміри, іншу форму, забарвлення (чашолистки, пелюстки).

У деяких видів рослин не всі формації листків розвиваються. Так, у верби козячої, мати-й-мачухи, які рано зацвітають, серединні листки не встигають розвинутися. У вероніки лікарської розвиваються лише серединні листки.

Для максимального використання рослинами світла у них виробилося своєрідне пристосування, так звана листкова мозаїка, – певне розташування листків, за якого жоден листок не затіняє іншого. Це забезпечується неоднаковою довжиною черешків, різною формою і розмірами листкових пластинок, закручуванням міжвузлів пагона. Мозаїчність формується на пагонах у винограду, плюща, в'яза, розеточних рослин – кульбаби, подорожника, буряку та інших рослин.

Функції листка