Розділ «Тема 24. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ. ПАГІН»

Отже, завдяки галуженню забезпечується утворення більшої кількості листків і створюється значна поверхня для фотосинтезу.

Видозміни пагонів

Видозміни пагонів можуть бути надземними і підземними. Основними надземними видозмінами пагона є вусики, колючки та вуса. Вусики є видовженими тонкими пагонами, які здійснюють прикріплення рослин до предметів (наприклад, у винограду, огірків). Виходять вусики з пазух листків. Колючки – це вкорочені пагони, головна функція яких пов'язана зі зменшенням поверхні випаровування води. Значного поширення вони набули у дводольних дерев'янистих рослин з високою посухостійкістю (лимона, глоду, гледичії, диких видів яблунь, груш, сливи та інших рослин). Якщо ці рослини перенести в умови достатнього зволоження, то колючки можуть не розвиватися. Поряд із цим колючки виконують також і захисну функцію: вони захищають рослину від поїдання. Ці видозміни також розташовуються в пазухах листків або у вузлі навпроти листка, що свідчить про їх походження від пагонів. У суниць, костяниці, зеленчука є видовжені тонкі пагони, які називаються вусами (наземні столони). Вони вкорінюються у вузлах і з бічних бруньок дають початок новим рослинам, здійснюючи таким чином вегетативне розмноження.

Підземні видозміни пагонів – кореневище, бульба й цибулина – виконують функції запасання поживних речовин та вегетативного розмноження. Кореневище – це підземна видозміна пагона, яка накопичує поживні речовини по всій ділянці стебла (наприклад, у конвалії, валеріани). Стебло кореневища може бути довгим (у пирію) і коротким (у півників), на якому розташовані верхівкова і пазушні бруньки. Про те, що кореневище є видозміненим пагоном, свідчать такі ознаки: на кореневищі немає кореневого чохлика і кореневих волосків, обов'язково є зачаткові листки у вигляді невеликих лусочок, з вузлів утворюються додаткові корені та ін. Щороку з бруньок кореневища навесні розвиваються молоді надземні пагони. Бульба – це підземна видозміна пагона, яка накопичує поживні речовини в ділянці одного або декількох міжвузль стебла. Бульби можуть бути надземними (наприклад, у кольрабі, епіфітних орхідей) та підземними (у картоплі, топінамбура). У картоплі бульби є верхівковими потовщеними частинами підземних пагонів, їх залишкові листки називають брівками, а бруньки – вічками. Бульби відрізняються від кореневища кулястою або овальною формою, більшою товщиною, довговічністю, яка складає 1-2 роки (кореневища багаторічні). Цибулина – це підземна видозміна пагона, яка накопичує поживні речовини у внутрішніх листках (наприклад, у цибулі, часнику, тюльпанів, нарцисів). У цибулі ріпчастої цибулина складається із вкороченого стебла (денця), зовнішніх сухих і внутрішніх м'ясистих листків та бруньок. Із верхівкової бруньки на денці утворюється надземний пагін, а з бічної пазушної формується нова цибулина. У часнику з пазушних бруньок розвиваються дочірні цибулини ("зубчики", або "дітки"), утворюючи складну цибулину.

Отже, видозміни погона відрізняються між собою будовою то призначенням своїх складових частин – стебла, листків і бруньок.

Видозміни пагона та їх функції

Бруньки, їх будова, різноманітність та функції

Брунька – це зачатковий пагін з дуже вкороченими міжвузлями. Якщо брунька с зачатковим пагоном, то в ній мають бути зачаткове стебло, зачаткові листки та зачаткові бруньки, які ми можемо побачити за допомогою лупи. На верхівці зачаткового стебла є ділянка з твірною тканиною, яка називається конусом наростання. З нього утворюються тканини та відбувається ріст пагона. Зовні бруньки захищені покривними лусочками, які є видозміненими листками. У зимуючих бруньок покривні луски вкриваються кутикулою, або смолянистими речовинами (наприклад, у тополі, берези). Бруньки відрізняються розмірами, формою, розташуванням, функціями тощо. За призначенням розрізняють вегетативні бруньки, з яких утворюються нові листки, та генеративні бруньки, з яких формуються квітки або суцвіття. За місцем розташуванням бруньки бувають верхівкові (розташовуються на верхівках пагонів і забезпечують ріст пагона у висоту) і бічні (містяться на бічних пагонах і здійснюють галуження). Бічні бруньки, які розвиваються в пазухах листків, називають позушними, а ті, що закладаються на стеблах, листках, додаткових коренях, – додотковими. Вони беруть участь у вегетативному розмноженні. Рослини також мають бруньки, які тривалий час можуть перебувати у стані спокою, але при пошкодженні рослини дають початок новим пагонам. їх називають сплячими бруньками. Отже, бруньки забезпечують ріст рослини у довжину та її галуження, перенесення несприятливих умов, утворення квіток для статевого розмноження, вегетативне розмноження тощо.

Стебло, його функції та різноманітність