Розділ «Тема 9. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ»

2) специфічність дії – здатні взаємодіяти з певними клітинами-мішенями завдяки наявності у них молекул-рецепторів; усередині клітини гормональну дію продовжують не самі гормони, а молекули-посередники речовини циклічної АМФ (цАМФ).

3) відсутність видової специфічності– у переважній більшості, крім гормону росту, серед них немає таких, які були б властиві лише даному виду організмів, наприклад, гормони щитоподібної залози ссавців є і в найдавніших організмів на Землі – ціанобактерій;

4) дистантність дії – переносяться до від місця синтезу до клітин-мішеней, де взаємодіють з певним рецептором на мембранах клітин (білково-пептидні гормони) або проникають усередину клітини і далі в ядро (стероїдні гормони);

5) короткочасність дії– у процесі дії швидко розпадаються в печінці, нирках, травній системі тощо або виводяться з організму;

6) різноманітність механізмів дії – свою дію на обмін речовин проявляють різними шляхами: а) підвищують проникність мембран; б) регулюють активність ферментів як ефектори та інгібітори; в) діють на генетичний апарат клітини і регулюють процеси транскрипції та ін.

Різноманітність. Відомо понад 50 гормонів, а також багато гормоноподібних сполук, які можна класифікувати за різними параметрами. За хімічною природою гормони поділяють на три групи: 1) гормони білково-пептидної природи: гормони гіпофізу, гіпоталамусу, підшлункової залози, прищитоподібних залоз; 2) гормони – похідні амінокислот: гормони епіфізу, мозкової частини наднирників, щитоподібної залози; 3) гормони стероїдної природи: гормони кіркової частини наднирників, статевих залоз. За характером дії розрізняють пускові (тропні гормони) та виконавчі (гормони периферичних залоз). За місцем синтезу виділяють ендокринні (наприклад, соматотропін), тканинні (наприклад, гістамін, серотонін) та нейрогормони (наприклад, вазопресин, окситоцин). Нейрогормони (від нейро... і гормони) нейросекрети, фізіологічно активні речовини, що виробляються особливими нейронами – нейросекреторними клітинами. Як і медіатори, нейрогормонн секретуються нервовими закінченнями, але, на відміну від перших, виділяються в кров або тканинну рідину, що властиво гормонам. Нейрогормонн виявлені як у хребетних (вазопресин, окситоцин), так і в багатьох безхребетних – молюсків, черв'яків, членистоногих тощо. За хімічною природою більшість нейрогормонів – пептиди. Біосинтез пептидних ней- рогормонів відбувається в ендоплазматичній сітці тіла нейрона, а упаковка їх у гранули – в комплексі Гольджі, звідки вони по аксону транспортуються до нервових закінчень. У головному мозку ссавців джерелом нейрогормонів є нейросекреторні клітини гіпоталамуса. Нейрогормонн регулюють діяльність клітин деяких ендокринних залоз, а також впливають на клітини інших органів.

Значення. В організмі немає жодної фізіологічної функції, яка не перебувала б у сфері гормональної дії. Гормони забезпечують гуморальну регуляцію, здійснюючи вплив на: обмін речовин та енергії (тироксин); процеси росту і розвитку органів (соматотропін); статеве дозрівання (андрогени і естрогени); фізичний і психічний розвиток (ендорфіни); реакцію організму на стрес у комплексі з нервовою системою (адреналін)

БІОЛОГІЯ+ Тироксин – основний тиреоїдини гормон хребетних та людини, що виробляється щитоподібною залозою. У земноводних та деяких костистих риб (вугрі, камбалоподібні) тироксин стимулює метаморфоз. У людини та теплокровних тварин підвищує інтенсивність обміну речовин та температуру тіла, впливає на формування тканин. Синтез і секреція тироксину регулюється за допомогою тиреотропного гормону, що виробляється гіпофізом, чинників середовища (температура. стрес, наявність в їжі ї оду тощо). Порушення балансу тироксину в організмі призводить до різноманітних захворювань (зоб, кретинізм, мікседема).

Фітогормони, їх особливості та значення

Фітогормони – це біологічно активні речовини, які здатні в надзвичайно малих кількостях регулювати процеси життєдіяльності рослин. Ці регуляторні речовини виявлені у грибів та вищих рослин. У грибів вони утворюються в клітинах міцелію, у рослин – у клітинах верхівок кореня, стебла та молодих листків і через провідну тканину потрапляють до інших клітин, де і виявляється їхня дія. Фітогормони впливають лише на так звані компетентні клітини, а компетентність їх визначається за наявністю специфічних рецепторів у клітинних мембранах. На відміну від тваринних гормонів, фітогормони менш специфічні, часто діють в тій же ділянці рослини, де утворюються, і їх діючі концентрації, як правило, вищі. Рослинні гормони надзвичайно чутливі і ніколи не діють незалежно, а лише у взаємозв'язку з іншими речовинами чи гормонами. Гормони функціонують у багатоклітинних рослин, як спеціалізовані регуляторні молекули для здійснення найважливіших фізіологічних програм, що вимагають координованої роботи різних клітин, тканин і органів, нерідко значно віддалених один від одного. Дія фітогормонів залежить від їхньої концентрації та взаємовідносин. Підвищена концентрація, як правило, спричиняє гальмування метаболізму і загибель організму.

Одні фітогормони прискорюють поділ та ріст клітин, інші – сповільнюють їх, регулюючи таким чином проростання насіння, утворення квітів, плодів тощо. Фітогормони, зазвичай, поділяють на стимулятори (ауксини, гібереліни і цитокініни) та інгібітори (абсцизова кислота, етилен, жасмонова кислота).

БІОЛОГІЯ+ Етилен, або етен, – C2H4, найпростіший і найважливіший представник ряду ненасичених вуглеводнів з одним подвійним зв'язком. Етилен – безбарвний газ із слабким приємним запахом. Він трохи легший від повітря. У воді маю розчинний, а в спирті й інших органічних розчинниках розчиняється добре. Дуже цікавою с властивість етилену прискорювати достигання багатьох городніх і садових плодів (помідорів, динь, груш, лимонів тощо). Використовуючи це, плоди можна транспортувати ще зеленими, а потім доводити їх до стиглого стану вже на місці споживання, вводячи в повітря складських приміщень невеликі кількості етилену.

Алкалоїди, їх різноманітність та значення