Розділ «Тема 78. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ ТА ЕКОСИСТЕМНИЙ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ»

5) регуляція перенаселенням і стресовою поведінкою (явище канібалізму в чайок).

Унаслідок тривалого пристосування до умов існування у популяцій виробилися механізми, які дають змогу уникнути необмеженого росту чисельності і сприяють підтриманню густоти популяції на відносно сталому рівні.

Гомеостаз популяції – це підтримання чисельності популяції на певному, оптимальному для даного середовища існування рівні. На гомеостаз популяції впливають абіотичні чинники, а також міжвидові та внутрішньовидові взаємозв'язки.

Екологічна характеристика виду

Екосистеми, їх структура та властивості

Екосистема – сукупність організмів різних видів та середовища їхнього існування, що пов'язані обміном речовини, енергії та інформації. Домашній акваріум, озерце край села, степовий вибалок, лісовий масив, кабіна космічного корабля, ціла наша планета – все це екосистеми єдиної біосфери. Поняття "екосистема" запропонував у 1935 році А. Тенслі. Функціонування екосистеми забезпечує "внутрішній" біологічний колообіг речовин між абіотичною та біотичною частинами. Екосистеми є відкритими біосистемами, і тому для існування в часі потрібні "зовнішні" потоки енергії, речовини та інформації в складі загального геологічного колообігу.

Близькими до екосистем є біогеоценози. Біогеоценоз – це певна територія з однорідними умовами існування, населена взаємопов'язаними популяціями різних видів, об'єднаних між собою колообігом речовин та потоком енергії. Поняття про біогеоценози введено В. М. Сукачовим (1940). Основою переважної більшості біогеоценозів є фотосинтезуючі організми, які утворюють рослинні угруповання. Біогеоценоз, на відміну від екосистеми, є конкретнішим, територіальним поняттям, бо він займає обмежену ділянку з однорідними умовами існування та з певним фітоценозом (рослинним угрупованням).

В екосистемі виділяють біотичну й абіотичну частини. Біотична частина екосистеми є сукупністю взаємопов'язаних живих організмів, які утворюють біоценоз. Біоценоз – угруповання взаємопов'язаних між собою популяцій організмів різних видів, які населяють ділянку місцевості з однорідними умовами існування. Це поняття запропонував німецький гідробіолог К. Мьобіус. Основою біоценозів є фітоценози (рослинні угруповання), з якими пов'язані зооценози (угруповання тварин) і мікробіоценози (угруповання мікроорганізмів). Біоценози існують на певній ділянці середовища, яка називається біотопом.

Біотичну частину екосистеми складають різні екологічні групи організмів, об'єднані між собою просторовими і трофічними зв'язками – продуценти, консументи та редуценти.

• Продуценти – популяції автотрофних організмів, здатних синтезувати органічні речовини з неорганічних. Це зелені рослини, ціанобактерії, фотосинтезуючі та хемосинтезуючі бактерії. У водних екосистемах основними продуцентами є водорості, а на суші – насінні рослини.

• Консументи – популяції гетеротрофних організмів, які живляться безпосередньо або через інші організми готовою органічною речовиною, синтезованою автотрофами. Розрізняють консументи / порядку (гетеротрофні рослиноїдні організми (фітофаги), паразити рослин) та консументи // і наступних порядків (гетеротрофні організми, які живляться рослиноїдними формами (хижаки), паразити тварин, а також сапрофаги).

• Редуценти – популяції гетеротрофних організмів, які в процесі життєдіяльності розкладають мертві органічні речовини до мінеральних, котрі потім використовуються продуцентами. Це гетеротрофні сапрофітні організми – бактерії та гриби, які виділяють ферменти на органічні рештки і поглинають продукти їх розщеплення. У процесах розкладу органічних сполук беруть участь детритофаги (споживають подрібнену органіку, наприклад, дощові черв'яки, личинки мух), копрофаги (поїдають послід тварин і людини, наприклад, жуки-гнойовики), некрофаги (поїдають трупи тварин, наприклад, жуки-гробарики).

До складу абіотичної частини біогеоценозу входять такі компоненти:

■ неорганічні речовини – сполуки, які включаються в біогенну міграцію речовин (наприклад, СO2, O2, азот, вода, сірководень та ін.);

■ органічні речовини – сполуки, які зв'язують між собою абіотичну й біотичну частини екосистеми;

■ мікроклімат; або кліматичний режим – сукупність умов, які визначають існування організмів (освітленість, температурний режим, вологість, рельєф місцевості тощо).

Основними властивостями екосистем є: цілісність, самовідтворення, стійкість, саморегуляція та ін.

Взаємозв'язки між популяціями в екосистемах

Склад і структура угруповань, їх стійкість і зміна залежить від складних взаємозв'язків між популяціями різних видів. Виділяють такі типи зв'язків між окремими популяціями різних видів у екосистемах:

■ прямі – безпосередньо зв'язують дві популяції (хижак і здобич, паразит і хазяїн);