Розділ «Тема 72. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ»

2) функціонують у тканинах одного типу (синтез міозину в клітинах м'язової тканини);

3) специфічні для кожного типу клітин, які забезпечують їхню морфологію та функції (гени гемоглобіну в еритроцитах).

Зигота в своєму ядрі має набір генів для розвитку всієї різноманітності клітин, тканин і органів. Жовткові включення цитоплазми заплідненої яйцеклітини містять білки і ліпоїди, тобто пластичний і енергетичний матеріал, необхідний для процесів поділу під час розвитку зародка. В зиготі гени репресовані, у них ДНК зв'язана з білками-гістонами. Під час запліднення настає експресія певних груп генів завдяки надходженню речовин із цитоплазми до ядра, які вивільняють певні ділянки ДНК від гістонів. Відбуваються процеси транскрипції, трансляції з утворенням білків, які беруть участь у формуванні певної ознаки. Клітини, що утворюються внаслідок кількох перших поділів зиготи, зберігають здатність формування всіх типів клітин, що є в дорослому організмі, вони є тотипотентними.

Взаємодія частин зародка починається з того, що виникають різні види клітин за рахунок неоднорідності цитоплазми в яйцеклітині. Від цього залежать первинна диференціація. Подальше ускладнення будови частин тіла досягається завдяки взаємодії між клітинами. На певних стадіях розвитку клітини зародка набувають здатності реагувати на індукуючі впливи інших клітин утворенням певних структур (ембріональна індукція), але без впливу сусідніх клітин ці потенції не реалізуються.

Зовнішніми для зародка можуть бути чинники фізичної та хімічної природи: зміни температури, надходження кисню, лікарські речовини, токсини паразитів тощо. Особливо чутливими до дії різних чинників є певні періоди онтогенезу, які назвали критичними.

Критичні періоди – це періоди найменшої стійкості зародків до чинників зовнішнього середовища. Такими періодами є проміжки часу, пов'язані з переходом від одного морфофункціонального етапу розвитку до наступного, якісно відмінного від попереднього. Критичними періодами є: у передзиготний період – мейоз, запліднення, під час ембріогенезу – імплантація, плацентація, пологи, у постембріогенезі – перший рік життя, час статевого дозрівання. Розрізняють критичні періоди у розвитку окремих органів і загальні для організму. Шкідливий вплив на організм можуть здійснювати хімічні речовини, фізичні та біологічні чинники, гіпоксія, голодування, наркотичні засоби та ін. Під їх впливом можуть виникати порушення розвитку, які називають вадами розвитку. Вади можуть виникати внаслідок змін у генетичному апараті (мутацій), впливу в ембріогенезі тератогенних чинників (деякі інфекційні хвороби, випромінювання, деякі ліки та ін.). Вади розвитку поділяють на спадкові (виникають у результаті мутацій), екзогенні (виникають під дією зовнішніх шкідливих чинників) і мультифакторні (виникають унаслідок спільної дії мутацій та зовнішніх шкідливих чинників), їх класифікують і за анатомо-морфологічним принципом: вади розвитку ЦНС, серцево-судинної системи, кістково-м'язової системи та ін.

Якщо садив грушу, не чекай персиків, якщо сіяв гарбузи, не чекай бобів.

Китайське прислів'я