Розділ «Тема 4. НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ В ОРГАНІЗМАХ»

Біологія
НЕОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ
Прості речовини (складаються з атомів одного елемента)Складні речовини (складаються з атомів різних хімічних елементів)
НеметалиМеталиОксидиКислотиОсновиСолі


Прості речовини та їх біологічне значення



Складні речовини та їх біологічне значення


Серед складних речовин, зазвичай, виділяють чотири основних класи: оксиди, кислоти, основи, солі. Ця класифікація розроблена видатними хіміками XVIII-XIX століть А. Л. Лавуаз'є, М. В. Ломоносовим, Й. Я. Берцеліусом, Дж. Дальтоном.

Оксиди – складні бінарні сполуки елементів з Оксигеном. Особливостями, які обумовлюють біологічне значення оксидів, є: 1) Оксиген сполучається з неметалами, утворюючи кислотні оксиди (СO2, SO2, SO3, N2Os, Р2O5 та ін.); вони мають молекулярну будову, ковалентні зв'язки і, у більшості, добре розчиняються у воді, утворюючи біологічно важливі неорганічні, або мінеральні, кислоти; 2) з металами Оксиген утворює основні оксиди (К2O, Na2O, MgO), які є йонними сполуками і в переважній більшості нерозчинні у воді; ці оксиди здатні реагувати з кислотами з утворенням важливих для живого солей; основні оксиди лужних і лужноземельних металів з водою реагують легко, утворюючи відповідні основи; 3) з групи амфотерних оксидів, які здатні проявляти і кислотні, і основні властивості, найбільше значення для організмів мають оксид Гідрогену та оксид Феруму III; 4) оксиди із зв'язками між двома атомами Оксигену називаються пероксидами; у живих системах важливе значення має Н2O2, який є сильним окисником і тому небезпечним для клітин. Він утворюється як продукт реакцій окиснення і одразу ж розкладається за участю специфічних ферментів-каталаз.

Отже, оксиди неметалів та металів є поширеними в складі біосистем, де виконують певні життєво важливі функції: 1) беруть участь в утворенні неорганічних сполук живого (кислотні оксиди утворюють кислоти, основні – утворюють основи і солі); 2) є будівельним матеріалом (наприклад, з оксиду Силіцію побудовані скелети діатомових водоростей, радіолярій); 3) є отруйними сполуками (наприклад, оксиди Фосфору, Сульфуру, пероксиди); 4) виявляють властивості розчинника (наприклад, вода).

БІОЛОГІЯ+ Особливо важливим для живих організмів с вуглекислий газ. У живій природі СО. утворюється в процесі дихання організмів як кінцевий продукт окиснення органічних сполук, під час бродіння та розпаду органічних сполук, які здійснюються за участю мікроорганізмів, його виділяють рослини в темряві. За нормальних умов оксид Карбону (IV) СО2 знаходиться в газоподібному стані у формі молекул. Це безбарвний газ, який не мас запаху, важчий за повітря і розчинний у воді. Діоксид Карбону мас властивості, які обумовлюють його використання організмами для фотосинтезу та хемосинтезу, що забезпечують утворення органічних речовин для автотрофних організмів. Він також с складовою частиною буферних систем, регулятором дихання тощо. У сільському господарстві вуглекислий газ використовують як добриво. Нестача його в повітрі, що досить часто спостерігається в умовах закритого ґрунту, особливо при гідропонній культурі, знижує інтенсивність фотосинтезу і врожай.

Кислоти. Кислотами називаються сполуки, що містять у молекулах атоми Гідрогену та кислотні залишки. Основними особливостями, які обумовлюють біологічне значення кислот, є те, що вони: 1) мають здатність при дисоціації утворювати аніони кислотних залишків та катіони Гідрогену Н+, від концентрації яких залежать кислотність рідин внутрішнього середовища, активність ферментів тощо; 2) сильні кислоти (HNO3, НСl, H2SO4) здатні розчиняти практично всі мінеральні сполуки літосфери; у результаті цього рослини можуть отримувати Фосфор, Калій, Кальцій, які перебувають у ґрунті в недоступному для них стані, а також нерозчинні продукти обміну, приєднуючи залишки кислот, стають розчинними і можуть видалятися з організму разом з водою; 3) у слабких кислот (HNO3, Н2СO3, HCN, H2S) лише невелика частина молекул дисоціює повністю на йони, і тому вони входять до складу буферних систем, які підтримують постійне значення pH внутрішнього середовища біосистем; 4) усі неорганічні кислоти добре розчинні у воді, за винятком нерозчинної силікатної кислоти H2SiO3, яка у воді утворює колоїдні розчини; тому в організмі тварин і людини кремнійові сполуки підвищують в'язкість крові, посилюють опірність органів, активізують фагоцитоз тощо. Отже, мінеральні кислоти в живій природі мають велике значення, оскільки визначають pH середовища, беруть участь в утворенні солей, забезпечують мінеральне живлення рослин, здійснюють захист організму, активацію травних ферментів та ін.

БІОЛОГІЯ+ H2S у живій природі утворюється мікроорганізмами при розкладанні сірковмісних амінокислот і білків. Водний розчин сірководню проявляє властивості слабкої двоосновної кислоти. Це – сірководнева (сульфідна) кислота H.S. Вона мас властивості, які обумовлюють Ті використання організмами як субстрату для окиснення й отримання хімічної енергії, акцептора Гідрогену в анаеробних умовах для окиснення органічних сполук тощо. Як кислота бере участь в утворенні солей, які називаються сульфідами. Такі солі, як Феруму сульфід, Натрію сульфід. Цинку сульфід с важливою ланкою біологічного колообігу сірки. Сірководень здатен окиснюватися, що використовується: І) у процесі хемосинтезу автотрофними організмами. прикладом яких можуть бути ниткоподібні сіркобактерії (роди Beggiatoa, Thiolhrics); 2) у процесі бактеріального фотосинтезу автотрофними організмами, прикладом яких с пурпурні сіркобактерії (роди Thiospirillum, Chromatium) та зелені сіркобактерії (роди CMorobium, Chlorochromatium). Сірководень виявляє і дуже сильні відновні властивості, що використовується гетеротрофними сульфатреду куючим и мікроорганізмами роду Desulfovibrio для окиснення органічних речовин у процесі сульфатного дихання.

Основами називають сполуки, до складу яких входять атом металу і гідроксильні групи. Особливостями, які обумовлюють біологічне значення основ, є такі: 1) вони мають здатність зв'язувати йони Гідрогену Н+, тому в біосистемах разом із кислотами беруть участь в регуляції кислотно-лужної рівноваги рідин внутрішнього середовища; 2) розчинні у воді основи – луги здатні утворювати при взаємодії з кислотами кислі солі; цю властивість організми реалізують для утворення гідрогенкарбонатної і фосфатної буферних систем; 3) більшість основ у воді нерозчинні, і тому їх живі організми утворюють як кінцеві продукти окисно-відновних реакцій, які мають бути видалені в довкілля; наприклад, залізобактерії з родів Leptothrix, Siderocapsa, Metallogenium окиснюють органічні сполуки Феруму (II) з утворенням гідроксиду Fe(OH), який відкладається на поверхні клітин; 4) луги можуть утворюватися шляхом взаємодії лужних та лужноземельних металів та їх оксидів з водою, що досить часто спостерігається в ґрунтах; наприклад, надлишок Кальцію в ґрунтах обумовлює їх лужні властивості завдяки утворенню Са(ОН)2, що визначають існування певних мікроорганізмів та рослин, які називаються алкаліфільними (ацидофобними). Отже, основи виконують в біосистемах такі важливі функції, як регуляція pH середовища, утворення захисних утворів, визначають умови існування багатьох мешканців ґрунту тощо.

БІОЛОГІЯ+ Амоніак у живій природі утворюється як кінцевий продукт обміну білків в організмі тварин і грибів, при гнитті й розкладанні органічних решток мікроорганізмами завдяки зв'язуванню молекулярного азоту з воднем у процесі азотфіксації, до якої здатні певні бактерії та ціанобактерії. Водний розчин амоніаку проявляє властивості основи. Нітрин (амоніак) NH3 с безбарвним газом із різким задушливим запахом, отруйний, легший за повітря і дуже добре розчинний у воді. Ця речовина володіє найбільшою розчинністю серед усіх газів, що використовується багатьма водними організмами для безпосереднього виділення амоніаку з організму у водне середовище. Амоніак і його водні розчини легко реагують з сильними кислотами, утворюючи солі амонію, які поглинаються коренями рослин з ґрунту і використовуються для синтезу азотвмісиих органічних сполук. Розкладання цих сполук з утворенням амоніаку здійснюється амоніфікуючими бактеріями (роди Bacillus, Pseudomonas). Амоніак здатний реагувати з СО2 з утворенням сечовини, що с одним із важливих шляхів його знешкодження як отруйної для організмів речовини. Амоніак і амонійні сполуки здатні до окиснення з утворенням нітратної і нітритної кислот, що використовується нітрифікуючими бактеріями (роди Nitrosomonas, Nitrobacter). Завдяки їхній діяльності в ґрунті утворюються нітрити і нітрати.

Мінеральні солі. Солі можна розглядати як продукти повного або часткового заміщення атомів Гідрогену в кислотах на атоми металів. Ці складні сполуки під час дисоціації розпадаються на катіони металів та аніони кислотних залишків, завдяки чому відбувається надходження із середовища існування до біосистем багатьох поживних елементів (трофічна функція солей). Найбільш поширеними реакціями солей є окисно-відновні, завдяки яким жива речовина біосфери виконує свою окисню- вально-відновну функцію. За допомогою живих організмів у ґрунті, воді та повітрі окиснюються (наприклад, залізобактерії здатні окиснювати солі Феруму, сіркобактерії – солі Сульфуру) або відновлюються (наприклад, денітрофікуючі бактерії відновлюють нітрати та нітрити до молекулярного азоту) певні сполуки (окиснювально- відновна функція солей). Характерними для солей є і реакції обміну з основами, кислотами, іншими солями, які відбуваються з утворенням важливих для виділення нерозчинних сполук. Наприклад, утворення гідроксиду Феруму залізобактеріями (видільна функція солей). Є солі, які у воді нерозчинні, що використовується багатьма організмами для побудови захисних та опорних утворів. Наприклад, черепашки молюсків, форамініфер, зуби хребетних складаються із карбонату Кальцію, фосфату Кальцію, черепашки радіолярій – з сульфату Стронцію (будівельна функція солей). Із розчинних солей для організмів найбільше значення мають солі, утворені катіонами Натрію, Калію, Кальцію, Магнію, Феруму та залишками хлоридної, сульфатної, нітратної кислот. Ці йони, накопичуючись у клітинах і позаклітинних рідинах в різних концентраціях, обумовлюють транспорт речовин через мембрани, осморегуляцію тощо. Кислі солі, які утворюються в реакціях між лугами і кислотами, беруть участь у формуванні буферних систем. Солі здатні до гідролізу з утворенням розчину нейтральної, кислої або лужної реакції. Ця властивість має значення для ґрунтових грибів, кореневих систем рослин, які можуть впливати на pH середовища існування.

БІОЛОГІЯ+ На особливу увагу у зв 'язку з надлишковим вмістом у живій речовині, заслуговують нітрати солі нітратної кислоти, які с сильними електролітами. Це термічно нестійкі, добре розчинні у воді сполуки, які можуть накопичуватися в коренеплодах і плодах рослин. Самі нітрати не отруйні, але в організмі людини вони перетворюються на нітрити, які взаємодіють з гемоглобіном крові. Унаслідок цього двовалентний Ферум гемоглобіну стас тривалентним і замість гемоглобіну утворюється метгемоглобін, який не здатний транспортувати кисень. В організмі порушується тканинне дихання, унаслідок чого розвивається хвороба метгемоглобінемія, до якої особливо схильні діти. Її основні симптоми: поява темно- або фіолетово- синього забарвлення шкіри та слизових оболонок (ціаноз), зниження кров'яного тиску, легенева й серцева недостатність та ін. Крім цього, дія нітритів є небезпечною для організму у зв 'язку з утворенням у шлунку за реакцією з харчовими амінами найсильніших канцерогенів нітрозамінів. Добрива на основі нітритів відносяться до небезпечних типів полютаптів, для окиснення яких необхідний Оксиген. Тому такого типу відходи при скиданні в природні водойми призводять до різкого збільшення витрат кисню, накопичення органічних відкладень, підсилення росту водяних рослин, заболочення водойм. Прийнято говорити, що система піддалася евтрофікації. Аеробні бактерії в таких водоймах поступаються місцем анаеробним. У результаті продукти реакцій окиснення СО2, HNO3, H3РО4 тощо замінюються на продукти відновних реакцій СН4, Н2S, NH3. З води зникають фітопланктон, багатоклітинні водорості, риби і поступово вода набуває смердючого запаху.


Вода, її значення, властивості та особливості будови молекул


Вода – неорганічна речовина, молекули якої складаються з двох атомів Гідрогену та одного атома Оксигену. Кількість води неоднакова у різних організмах. Найбільше води містить тіло медуз (95-98%), водні рослини (понад 80%), найменше її у комах (40-50%), слані лишайників (5-7%). У тілі ссавців у середньому 75% води, у тому числі в людини – 60-65% маси тіла. Кількість води неоднакова і в різних тканинах і органах одного й того самого організму. Наприклад, у людини вміст води в тканинах і органах є таким: кров (83,0%), нирки (82,7%), серце (79,2%), легені (79,0%), м'язи (75,6%), мозок (74,8%), шкіра (72,0%), скелет (22,0%), жирова тканина (10,0%).

Більша частина води (70% об'єму) перебуває у клітинах тіла у вільному та зв'язаному вигляді, менша частина (30% об'єму) – переміщується в позаклітинному просторі організму і знаходиться у вільному стані. Зв'язана вода (4-5%) буває осмотично зв'язаною (вода у зв'язках з йонами та низькомолекулярними сполуками), колоїдно зв'язаною (вода у зв'язках як із внутрішніми, так і з розташованими на поверхні хімічними групами високомолекулярних сполук) та структурно зв'язаною (вода у замкненому просторі високомолекулярних біополімерів складної структури). Вільна вода (95-96%) є універсальним розчинником.

Значення води. Кількісно вода займає перше місце серед хімічних сполук будь- якої клітини. Наявність води є обов'язковою умовою життєдіяльності організмів. Які ж функції виконує в біосистемах ця найпоширеніша на Землі речовина?

• Вода – універсальний розчинник для йонних і багатьох ковалентних сполук, забезпечує протікання хімічних реакцій, транспорт речовин у клітину і з клітини.

• Вода – реагент, за участю якого в клітинах відбуваються реакції гідролізу та гідратації, окисно-відновні та кислотно-основні реакції.

• Вода – теплорегулятор, підтримує оптимальний тепловий режим організмів і забезпечує рівномірний розподіл теплоти в живих системах.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Біологія» автора Соболь В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 4. НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ В ОРГАНІЗМАХ“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЖИВОЇ ПРИРОДИ

  • Тема 1. БІОЛОГІЯ – НАУКА ПРО ЖИТТЯ

  • Тема 2. СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИВОЇ ПРИРОДИ

  • Основні ознаки живої природи

  • Різноманітність живої природи

  • Розділ 2. МОЛЕКУЛЯРНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

  • Тема 3. ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ОРГАНІЗМІВ

  • Тема 4. НЕОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ В ОРГАНІЗМАХ
  • Тема 5. ОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ. МАЛІ ОРГАНІЧНІ МОЛЕКУЛИ

  • Тема 6. МАКРОМОЛЕКУЛИ. ЛІПІДИ. ВУГЛЕВОДИ. ПЕПТИДИ

  • Тема 7. МАКРОМОЛЕКУЛИ. БІЛКИ.

  • Тема 8. МАКРОМОЛЕКУЛИ. НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ

  • Тема 9. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ

  • Розділ 3. КЛІТИННИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

  • Тема 10. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛІТИН

  • Тема 11. ПОВЕРХНЕВИЙ АПАРАТ КЛІТИН

  • Тема 12. ЦИТОПЛАЗМА. ДВОМЕМБРАННІ ОРГАНЕЛИ

  • Тема 13. ОДНОМЕМБРАННІ ОРГАНЕЛИ

  • Тема 14. НЕМЕМБРАННІОРГАНЕЛИ. ОРГАНЕЛИ РУХУ. ЯДРО

  • Тема 15. КЛІТИННИЙ ЦИКЛ. ПОДІЛ КЛІТИН

  • Тема 16. ОБМІН РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ В КЛІТИНІ

  • Тема 17. ПЛАСТИЧНИЙ ОБМІН. БІОСИНТЕЗ БІЛКІВ

  • Реакції матричного синтезу

  • Тема 18. ПЛАСТИЧНИЙ ОБМІН. ФОТОСИНТЕЗ. ХЕМОСИНТЕЗ

  • Тема 19. НЕКЛІТИННІ ФОРМИ ЖИТТЯ

  • Розділ 4. ОРГАНІЗМЕНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

  • Тема 20. ОРГАНІЗМ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА

  • Тема 21. ПРОКАРІОТИ

  • Тема 22. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦАРСТВА РОСЛИНИ

  • Тема 23. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ. КОРІНЬ

  • Тема 24. ВЕГЕТАТИВНІ ОРГАНИ. ПАГІН

  • Тема 25. ЛИСТОК ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ПАГОНА

  • Тема 26. ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ. КВІТКА

  • Тема 27. ГЕНЕРАТИВНІ ОРГАНИ. НАСІНИНА. ПЛІД

  • Тема 28. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ. ЖИВЛЕННЯ, ДИХАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ РЕЧОВИН, ВИДІЛЕННЯ

  • Тема 29. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ. РОЗМНОЖЕННЯ, РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН

  • Тема 30. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ РОСЛИННОГО ОРГАНІЗМУ. ПОДРАЗЛИВІСТЬ ТА РЕГУЛЯЦІЯ ПРОЦЕСІВ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

  • Тема 31. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ВОДОРОСТІ

  • Тема 32. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ВИЩІ СПОРОВІ РОСЛИНИ. МОХОПОДІБНІ

  • Тема 33. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ПЛАВУНОПОДІБНІ. ХВОЩОПОДІБНІ. ПАПОРОТЕПОДІБНІ

  • Тема 34. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ГОЛОНАСІННІ

  • Тема 35. РІЗНОМАНІТНІСТЬ РОСЛИН. ПОКРИТОНАСІННІ

  • НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ. ЦАРСТВО ГРИБИ

  • Тема 36. ГРИБИ. ЛИШАЙНИКИ

  • НАДЦАРСТВО ЕУКАРІОТИ. ЦАРСТВО ТВАРИНИ

  • Тема 37. ТВАРИНИ

  • Тема 38. ПІДЦАРСТВО ОДНОКЛІТИННІ

  • Роль одноклітинних тварин у природі та житті людини

  • Тема 39. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ. ТИП ГУБКИ

  • Тема 40. ПІДЦАРСТВО БАГАТОКЛІТИННІ ТВАРИНИ. ТИП КИШКОВОПОРОЖНИННІ, АБО ЖАЛКІ

  • Тема 41. ТИП ПЛОСКІ ЧЕРВИ

  • Тема 42. ТИП ПЕРВИННОПОРОЖНИННІ, АБО КРУГЛІ ЧЕРВИ

  • Тема 43. ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ, АБО КІЛЬЧАКИ

  • Тема 44. ТИП МОЛЮСКИ, АБО М'ЯКУНИ

  • Тема 45. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ. РАКОПОДІБНІ

  • Тема 46. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ. ПАВУКОПОДІБНІ

  • Тема 47. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГІ. КОМАХИ

  • Значення комах у природі та житті людини

  • Тема 48. ТИП ГОЛКОШКІРІ

  • Тема 49. ТИП ХОРДОВІ

  • Тема 50. НАДКЛАС РИБИ

  • Тема 51. КЛАС ЗЕМНОВОДНІ, АБО АМФІБІЇ

  • Тема 52. КЛАС ПЛАЗУНИ, АБО РЕПТИЛІЇ

  • Тема 53. КЛАС ПТАХИ

  • Тема 54. КЛАС ССАВЦІ

  • ЛЮДИНА

  • Тема 55. БІОЛОГІЯ ЛЮДИНИ

  • Тема 56. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК ЦІЛІСНА БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА

  • Принципи регуляції цілісності організму людини

  • Тема 57. ОПОРА І РУХ

  • Тема 58. КРОВ І ЛІМФА

  • Тема 59. КРОВООБІГ І ЛІМФООБІГ

  • Будова та функції кровоносних судин

  • Рух крові судинами

  • Лімфообіг та його значення

  • Перша допомога при кровотечах

  • Серцево-судинні захворювання та їх профілактика

  • Тема 60. ДИХАННЯ

  • Нервова і гуморальна регуляція дихання

  • Хвороби дихальної системи та їх профілактика

  • Перша допомога при зупинці дихання

  • Вплив паління на організм людини

  • Тема 61. ЖИВЛЕННЯ

  • Недостатнє і надмірне харчування

  • Нервово-гуморальна регуляція діяльності травної системи

  • Хвороби шлунково-кишкового тракту та заходи запобігання їм

  • Тема 63. ШКІРА

  • Роль шкіри в теплорегуляції організму людини

  • Тема 64. ВИДІЛЕННЯ

  • Тема 65. ГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ

  • Тема 66. НЕРВОВА РЕГУЛЯЦІЯ

  • Тема 67. СПРИЙНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЇ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ

  • Тема 68. ФОРМУВАННЯ ПОВЕДІНКИ І ПСИХІКИ ЛЮДИНИ

  • Сприйняття інформації мозком

  • Пам'ять, її структура, механізми, види та розвиток

  • Біоритми – фізіологічна основа чергування сну та активності

  • Тема 69. МИСЛЕННЯ І СВІДОМІСТЬ

  • Перша і друга сигнальні системи

  • Фізіологічні основи мови

  • Функціональна спеціалізація кори півкуль великого мозку

  • Здібності людини. Обдарованість

  • Індивідуальні особливості поведінки людини

  • Особистість та її формування: виховання і самовиховання

  • Порушення ВНД та їх вплив на організм людини

  • Тема 70. ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

  • Основні етапи Історичного розвитку виду Людина розумна

  • Людські раси, їх походження

  • ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ ОРГАНІЗМІВ

  • Тема 71. РОЗМНОЖЕННЯ ОРГАНІЗМІВ

  • Тема 72. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЗМІВ

  • Тема 73. ЗАКОНОМІРНОСТІ СПАДКОВОСТІ

  • Тема 74. ЗЧЕПЛЕНЕ УСПАДКУВАННЯ. ГЕНОТИП ЯК ЦІЛІСНА СИСТЕМА

  • Тема 75. ЗАКОНОМІРНОСТІ МІНЛИВОСТІ

  • Закон гомологічних рядів спадкової мінливості організмів

  • Генетика популяцій

  • Тема 76. СЕЛЕКЦІЯ

  • Центри походження та різноманітності культурних рослин

  • Особливості селекції рослин, тварин і мікроорганізмів

  • Розділ 5. НАДОРГАНІЗМОВІ РІВНІ ЖИТТЯ

  • Тема 77. ЕКОЛОГІЯ

  • Поняття про середовище існування

  • Тема 78. ПОПУЛЯЦІЙНО-ВИДОВИЙ ТА ЕКОСИСТЕМНИЙ РІВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

  • Правило екологічної піраміди

  • Тема 79. БІОСФЕРНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ

  • Жива речовина біосфери, її властивості та функції

  • Колообіг речовин у біосфері як необхідна умова YY існування

  • Сучасні екологічні проблеми

  • Вчення В. І, Вернадського про біосферу та ноосферу, його значення для уникнення глобальної екологічної кризи

  • Червона та Зелена книга

  • Природоохоронні території

  • Природоохоронне законодавство України

  • Тема 80. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ

  • Сучасні погляди на еволюцію органічного світу

  • Тема 81. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК І РІЗНОМАНІТНІСТЬ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

  • Проблема виникнення життя на Землі

  • Поділ геологічної історії Землі на ери та періоди

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи